Жича́ти, ча́ю, єш, гл. = Позича́ти. Угор.
Жи́чечка, ки, ж. Ум. от I. Жи́чка.
Жи́чити, чу, чиш, гл. = Зи́чити. Тим не жичу тобі лиха, роскажи, будь ласкав, зтиха. Ном. Боярину, красний паничу, доброго здоров'я жичу. Мет. 202.
I. Жи́чка, ки, ж. 1) Красная шерстяная нитка, нитка гаруса. Побачивши первий цвіт на огірках або на гарбузах, перев'язують червоною жичкою, з пояса висмикнутою. Ном. 2) Шерстяная или гарусная тесемка, ленточка. Гол. Од. 47, 54. Ум. Жи́чечка.
II. Жи́чка, ки, ж. Ум. от жи́ця.
Жичли́вий, а, е = Зичли́вий. Доле моя нещаслива, коли будеш мі жичлива. Гол. III. 396.
Жичли́вість, вости, ж. = Зичли́вість. Желех.
Жінва́, ви́, ж. соб. Женщины, бабье. У тому Кодаці (слобода) жінва так чирінями й сидить. Харьк.
Жі́нка, ки, ж. 1) Женщина. Жінки довге волосся мають, а розум короткий. Ном. № 9034. І жінка одна була у кровотечі років дванадцять. Єв. Мр. V. 25. 2) Жена. Єсть у мене батько і рідная мати, єсть у мене жінка і малії діти. Мет. 94. Ум. Жі́нонька, жі́ночка. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують. Шевч. 67.
Жіно́та, ти, ж. = Жіно́цтво 1. В останню квадру жінота ні за віщо ні садитиме нічого, ні сіятиме. Ном. № 13148.
Жіно́тва, ви, ж. = Жіно́та = Жінва́. Волч. у.
Жіно́цтво, ва, с. соб. 1) Женщины. Жіноцтво щебече, усі разом росказують і ні одна не слухає. Кв. I. 138. 2) Замужняя жизнь. В жіноцтві вона зовсім не така стала, як була дівкою.
Жіно́цький, а, е = Жіно́чий. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький. Мет. 41.
Жіно́чий, а, е. Женский. Жіноча річ коло припічка. Ном. № 9039. Нате вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду. Мет. 231. Жіночі примхи. МВ. I. 38.
Жі́ночка, ки, ж. Ум. от жі́нка.
Жіно́щина, ни, ж. соб. = Жіно́та. А государиня, — сказано жінощина, — вона йому те і простила. ЗОЮР. І.
Жі́нчин, на, не. Женин, принадлежащий жене. Він в жінчиних мотнувсь патинках. Котл. Ен. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти. Рудч. Ск. II. 177.
*Жлоб, ба, м. Мироед, кулак. Кланяюсь жлобам: хоч на раз спекти борошенця мені. А. Тесл.
Жлокта́ння, ня, с. и пр. = Жлу́ктання и пр.
Жлукта́ння, ня, с. Питье воды с жадностью.
Жлукта́ти, кчу́, чеш, гл. Пить с жадностью.
Жлу́ктечко, ка, с. Ум. от жлу́кто.
Жлу́ктити, кчу, тиш, гл. Бучить белье в жлу́кті.
Жлукті́й, тія́, м. Пьющий с жадностью. Аф. 402. Ув. Жлуктія́ка.
Жлукті́йка, ки, ж. Пьющая с жадностью.
Жлуктія́ка, ки, м. Ув. от жлукті́й.
Жлу́кто, та, с. Род кадки, выдолбленной из цельного дерева, как улей — без дна; служит для бучения белья или полотна. ХС. IV. 55. Жінка приводить його (чорта) до жлукта та й каже: «ставай раком у жлукто!» Чорт уліз у жлукто. Рудч. Ск. I. 56. Ум. Жлу́ктечко.
*Жмайло́, ла́, с. Неряха, грязнюля. Жмайло замурзане. Крим.
Жмак, ка, м. Охапка, пучок. Дай, хлопче, жмак сіна коневі. Жмако́м, жмачко́м. В скомканном виде. Жмачком кинув одежу. Черк. у. Жмачком не зв'язуй. Черк. у.
*Жма́ка, ки, ж. 1) Зажим. 2) Комок. Сл. Нік.
Жма́кання, ня, с. 1) Жевание. 2) Комкание.
Жма́кати, каю, єш, гл. 1) Жевать. 2) = Жмакува́ти 2.
Жма́ки, ків, ж. мн. Выжимки, *жмыхи. Жмаками з буряків добре годувати худобу.
*Жмакі́вня, ні, ж. Яма для жмыхов. Сл. Дубр.
Жмакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) = Жвакува́ти. Одна миє, друга шиє, а третя втирає, а четверта пече, ва-
