рить, п'ята жмакує. Гол. I. 253. 2) Мять, комкать.
Жме́ня, ні, ж. 1) Горсть, часть руки. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7295. Сім'ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені. МВ. II. 84. 2) Пригоршня, горсть, количество сыпучих тел, а также пеньки, льна и пр., которое может поместиться в горсти. Вас. 200. Чуб. VII. 408. Саме менше, а жмінь шість (конопель) пропало. ЗОЮР. I. 11. Візьми, сестро, піску жменю. Макс. Висипав їй жменю дукатів. Стор. М. Пр. 41. Укинув попелу жменю. Рудч. Ск. I. 106. 3) Как обозначение малого количества: немного, малость. За старого Хмеля (Богд. Хмельницького) людей було жменя. Ном. № 666. Оглянувся Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини. К. ЧР. 340. Стоїть хатина, коло неї жменя города. Левиц. I. 100. 4) Часть полотика, полольщицкой кирки: железная треугольная пластинка, — посредством у́ха она надевается на рукоять. Шух. I. 164. Ум. Жме́нька, жмі́нька, жмі́нечка. Чуже візьмеш жмінькою, то чорт твоє міркою. Ном. № 9677. Ув. Жме́нище.
Жми́кати, каю, єш, гл. = Жмакува́ти 2. Жмикати сорочку. Вх. Уг. 238.
Жми́крут, та, м. Кулак, скряга.
Жми́крутня, ні, ж. Кулачество.
*Жми́крутство, ва, с. Кулачество, мироедство, обирание. Утиски та жмикрутства одіймають у нас і те маненьке та коротеньке щастячко. Кропивн.
Жми́крутський, а, е. Кулаческий.
Жми́ток, тка, м. = Жму́ток. Угор.
Жмі́ль, ля́, м. = Джмі́ль. Грин. III. 203.
Жмі́нечка и жмі́нька, ки, ж. Ум. от жме́ня.
Жморну́ти, ну́, не́ш, гл. Швырнуть. Аби тобов під лаву жморнуло. Гол.
Жмуко́м = Жмако́м. См. Жмак. Жмуком кинув свиту. Н.-Волын. у.
Жму́ри, рів, м. мн. Мелкая зыбь (на воде), образующаяся, если бросить что-либо в воду, а также пузырьки, вскакивающие при этом на воде или получающиеся при взбалтывании жидкости. Плигнув у воду — тільки жмури пішли. Борщ, — аж жму́ри встаю́ть. Плохой борщ. Мнж. 164. Ум. Жму́рки. Тільки жмурки встають, як камінь кинеш у воду. Екатер. г.
Жму́рити, рю, риш, гл. Щурить. Рання пташка зубці теребить, а пізня очиці жмурить. Ном. № 11309.
Жму́ри́тися, рю́ся, ри́шся, гл. 1) Щуриться. 2) Играть в жмурки. Щетину із свиней смалили, або жмурились по кутках. Котл. Ен.
*Жмурі́й, ія́, м. = Жмурко́. Желех.
Жму́рки, ків, м. мн. 1) Ум. от жму́ри. 2) = Пі́жмурки. Вх. Зн. 17.
Жмурко́, ка́, м. Человек, постоянно щурящий глаза.
Жмут, та, м. Пучок, пачка, охапка. От вам цілий жмут соломи. Уман. у. На тобі жмут веретін та напряди всі. Грин. I. 48. Держав у руці жмут грошей (папіряних). Новомоск. у. Шовку жмут. Мкр. Н. 19. Ум. Жму́тик, жму́ток. Дикий хміль начіплявсь за те коріння і колишеться кудлатими жмутками. К. Орися. (ЗОЮР. II. 203).
Жму́ття, тя, с. соб. от жмут. Округ мене багато в'ялих квіточок жмуттям лежить. Г. Барв. 352.
Жнець, женця́, зв. же́нче, м. Жнец. Ой на горі та женці жнуть. Макс. 105. Ум. Же́нчик. Наша пані пишна проти женчиків вийшла. Чуб. III. 234.
Жни́ва́, жнив, ж. мн. 1) Жатвенный сбор. Тільки зворуши землю уміючи да посій до ладу, — будуть колись добрі жнива на Вкраїні. Хата. XV. 2) Жатвенная пора. В жнива швець шиє, а вона ходить на поле жать. Рудч. Ск. У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. 3) Доходное время. Тепер у мірошника жнива: води багато по дощеві, є чим молоти. Каменец. у. *М'ясниці — то попівські жнива. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
*Жнива́рка, ки, ж. = Жнивокоса́рка. Сл. Яворн.
Жнива́рь, ря́, м. = Жнець. Вх. Лем. 414. Ум. Жнива́рик.
Жни́вний, а, е. Жатвенный.
Жни́во, ва, с. Жатва. Ой вже ж бо ми біле личко запалили, ой ходячи ранесенько та на жнива. Чуб. III. 251.
Жниво́вий, а, е = Жни́вний. Жнивового часу тяжко у нас наняти женців. Н.-Волын. у.
