стись над дуками срібляниками, помстись над їх заступником жорстоко. К. Бай. 129. 2) Язвительно, резко.
*Жорсто́чність, ности = Жорсто́кість. У цього пана багато жорсточности. Крим.
Жо́стір, ру, м. Раст. крушина, Rhamnus cathartica. Мил. 35. ЗЮЗО. I. 133.
Жо́сть, ти, ж. Раст. Ligustrum vulgare.
Жребува́ти, бу́ю, єш, гл. Метать жребий. Поділили моє плаття, про одежу жребували. К. Псал. 52.
Жрець, жерця́, м. Жрец. Жерці і ликторі стоять. Шевч. 607.
Жри́ця, ці, ж. Жрица. А жриця Киприди, оргії цариця, поникла. Шевч. 605.
Жу́белиця, ці, ж. Навозный жук, Scarabeus stercorarius. Вх. Зн. 17.
Жубові́ти, ві́ю, єш, гл. Жужжать.
Жуброви́й, а, е. Зубровый. Третя трубонька та жубровая. Чуб. III. 291.
Жува́ти, жую́, є́ш, гл. Жевать. Живуть і хліб жують, постолом добро носять. Рудч. Ск. II. 43.
Жува́тися, жую́ся, є́шся, гл. *Жеваться. Щось цей хліб не жується, — черствий. Харьк.
*Жуга́, ги́, ж. Раздор, несогласие. Тісно стане в хаті, і сварка, жуга піде, безладдя. Гр. Григор.
Жуга́ло, ла, с. = Жига́ло.
Жу́желитися, люся, лишся, гл. Давать нагар. Свічка… неясно горіла: знай ґніт нагоряв — жужелився. Мир. ХРВ. 408.
Жу́желиця, ці, ж. 1) Окалина, шлак. Це не камінь, а жужелиця. Екатеринодар. Пир. у. *2) Жук, из семейства Carabidae. *3) Порода мухи. Сл. Яворн.
Жу́жель, лі, ж. = Жу́желиця. Земля така суха, як жужель. Радом. у.
Жу́жмитися, млюся, мишся, гл. Комкаться. Не купуйте полотна (застилати підлогу), бо воно за ногами тягнеться і жужмиться, а купіть дві плахти: роспорете та й будете застилати. Киев.
Жу́жмом, нар. Скомкавши. Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Черк. у. Переносно: беспорядочно. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом. МВ. II. 10.
Жу́йка, ки, ж. Жвачка. Тихо в оборі, худоба лягла на спочивок, жує собі жуйку. Драг. 3. Віл жуйку жує. Н.-Волын. у.
Жук, ка́, м. 1) Жук, Scarabeus. Жуки́ у голові́ (у ко́го). Глуп. Нехай, дурні, собі пустують; у них, видно, жуки у голові. Гліб. 2) Кличка черной собаки. Аф. 403. Ум. Жучо́к, жуче́чок. Ув. Жучи́ще.
Жукови́на, ни, ж. Большой перстень, носимый деревенскими девушками на шее в монисте. Гол. Ой через воду, та й через Дунай… стоят мостоньки калиновії, калиновії, покощенії, покощенії жуковинами. Гол. II. 27—28.
Жукува́тий, а, е. Очень смуглый. МВ. II. 31, 32.
Жу́мрати, раю, єш и жу́мрити, рю, риш, гл. Есть, уплетать, жевать. (Коняка) почала на ввесь рот жумрати, аж за ушима лящить. Грин. II. 210.
Жу́па, пи, ж. 1) Соляная копь. Галиц. 2) Связка соломы для кровли. Угор.
Жупа́н, на́, м. Кафтан, верхняя мужская одежда. Гол. Од. 16. КС. 1893. V. 280; XII. 447. Хоч і надів жупан — все не цурайся свитки. Ном. № 1274. Ум. Жупа́ник, жупа́ничок, жупани́ченько, жупано́к, жупано́чок, жупа́нчик. Де узявся козаченько на вороному кониченьку та в голубому жупаниченьку. Мил. 91. Одягнутий він був у китайчатий синій жупанок. Стор.
Жупане́ць, нця́, м. Кафтанишко. Жупанець на йому блакитної китайки, ледаченький. О. 1862. IX. 60.
Жупани́на, ни, ж. Кафтанишко. Ходить панич по долині в червоній жупанині. Ном., с. 296, № 179. Ум. Жупани́нка.
Жупани́ченько, ка, м. Ум. от жупа́н.
Жупа́нний, а, е. Носящий жупа́н. (Писарь) все поглядає, як кіт на сало, тілько на жупанних. Кв. II. 208.
Жупа́ння, ня, с. соб. от жупа́н. На що ж ти, моя доню, вважала, що ти
