того запорожця сподобала? На жупання, моя мати, на жупання. Чуб. V. 340.
Жупано́к, нка́ и жупано́чок, чка, м. Ум. от жупа́н.
Жупа́нчик, ка, м. Ум. от жупа́н.
Жу́пел, ла, м. = Джу́пел.
Жу́пити, плю, пиш, гл. Крыть крышу связками соломы. Угор.
Жу́пище, ща, с. Яма, где была соляная копь.
Жупно́к, ка, м. Куль, сноп соломы. Угор.
Жур, ру, м. = Джур. Мати жур варила. Гол. II. 197.
Жу́ра, ри, м. = Джу́ра. Сідлай, журо, коня вороного, а під мене гнідого старого. Мет. 403.
Жура́, ри́, ж. = Журба́. Мамі на журу взяли сина у москалі. Камен. у. Мислять люде, що я не журуся, а я таку журу маю — лиш не подаюся. Гол. II. 759. Ум. Жу́рка. Вх. Зн. 17.
Жура́бки, ків, м. Шерстяные носки.
Жура́в, ва, м. 1) = Жураве́ль 1. Журав грає, журав грає, журавочка скаче. Чуб. V. 52. 2) = Жураве́ль 2. Вх. Лем. 414. Ум. Жура́вчик.
Жураве́ль, вля́, м. 1) Журавль, Grus. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7296. 2) Очеп, под'емный рычаг у колодца. КС. 1883. IX. 223. Стеся пішла, а я за журавля, щоб витягти води. Г. Барв. 382. 3) Грудные внутренности. 4) Род танца. Тут инші журавля скакали, а хто од дудочки потів. Котл. Ен. I. 23. Ум. Жура́влик, жура́вличок. Ув. Журавли́ще, журавлю́ка.
Жураве́ць, вця́, м. 1) = Жураве́ль. Вх. Лем. 414. 2) Раст. Hypericum perforatum L.
Журави́на, ни, ж. 1) = Жураве́ль 2. 2) = Журавли́на. ЗЮЗО. I. 130. Ум. Журави́ночка. Я не царівна, не королівна: батькова дочка як ягодочка, матчина дочка журавиночка. Чуб. III. 396.
Жура́вка, ки, ж. Самка журавля. Над річкою, над бистрою там журавка купалася. Мет. 447. Ум. Жура́вочка. Був собі журавель та журавочка. Г. Барв. 38.
Журавле́вий, а, е = Журавли́ний. — горо́шок. Раст. = Журавли́ний горо́х. ЗЮЗО. I. 126.
Жура́влик, ка́, м. Ум. от жураве́ль.
Журавли́на, ни, ж. Раст. Клюква.
Журавли́ний, а, е. Журавлиный.
Журавли́нний, а, е. Клюквенный.
Журавли́ця, ці, ж. = Жура́вка.
Жура́вличок, чка, м. Ум. от жураве́ль.
Журавли́ще, ща, м. Ув. от жураве́ль.
Журавлю́ка, ки, м. Ув. от жураве́ль.
Жура́вочка, ки, ж. Ум. от жура́вка.
Жура́вчик, ка, м. Ум. от жура́в.
Жура́т, та, м. Судья. Угор.
Жура́х, ха,́ м. Испорченное жу́ра. См. Жура́ши́н. АД. II. 63.
Журахви́на, ни, ж. = Журавли́на.
Жура́ши́н, на, м. = Жура́х. Ой гукнув же та козак Нечай та й на журашина: «Та сідлай, журах, та сідлай, малий, коня вороного». АД. II. 63.
Журба́, би́, ж. 1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска; забота. Журба не матінка. Ном. № 2259. Журба сорочки не дасть. Ном. № 2260. Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. Мет. 135. От журба йому твій кінь Н.-Волын. у. Ой є в мене, мати, три журби у хаті: перва журба — дитина малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає. Нп. Козак журби не має. Ном. № 717. Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. Єв. Мр. IV. 19. 2) Траурный платок (черный с белым). Борз. у. Ум. Жу́рбонька, жу́рбочка. З старим життя — сухота моя, з малим життя — журбонька моя. Чуб. V. 700.
Журбо́вий, а, е. Печальный. Хиба ж се (сватання) журбова річ? Г. Барв. 312.
Журбо́та, ти, ж. = Журба́. Нехай спить, нехай лежить, та нехай не встане, нехай твоя бідна головонька од журботи одстане. Чуб. V. 624.
Жу́рбочка, ки, ж. Ум. от журба́.
Жури́на, ни, ж. = Джур. У селянина борщу нема, а в міщанина з перцем журина. Чуб. III. 472.
Жури́ти, рю́, риш, гл. Печалить,
