сов. в. забала́катися, каюся, єшся, гл. 1) Заговариваться, заговориться, долго проговорить. Якось у полі ми зострілись та й забалакались. Шевч. 415. 2) Только несов. в.: заговариваться, бредить. Далі уже став забалакуваться і драться на стіну. Грин. I. 107.
Забала́мкати, каю, єш, гл. Зазвонить (о бубенчиках, о маленьком церковном колоколе).
Забаламу́чувати, чую, єш, сов. в. забаламу́тити, му́чу, тиш, гл. Дурачить, одурачивать, отуманивать, отуманить, обманывать, обмануть. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його. Харьк.
*Забалансува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Забалансировать. 2) Заключить в баланс (бухгалт.) Сл. Нік.
*Забалотува́ти, тую, єш, гл. Забаллотировать. Сл. Нік.
Забалу(ю)ва́ти, лу́(ю́)ю, єш, гл. Запировать. Аф. Сл. Нік.
Забалу(ю)ва́тися, лу́(ю́)юся, єшся, гл. Запироваться. Аф.
Забаляндра́сити, шу, сиш, гл. Начать болтать. Як защебече, як забаляндрасить, так усім весело. Кв. I. 158.
Заба́мкати, каю, єш, гл. = Забала́мкати.
*Забандажува́ти, жу́ю, єш, гл. Забинтовать.
Забанду́ритися, рюся, ришся, гл. = Загу́татися. Вх. Уг. 238.
Забандю́ритися, риться, гл. безл. Захотеться, придти фантазии. З нею собі зробитися ріднею: не сина з нею поєднать, а забандюрилось старому самому в дурнях побувать. Шевч. 493.
*Забандю́рчитися, читься, гл. безл. = Забандю́ритися. Сл. Нік.
Заба́нити. См. Заба́нювати.
Забану́тися, ну́ся, не́шся, гл. Затосковать. Ней ю колька візьме, ней ся забанує. Гол. I. 337.
Заба́нювати, нюю, єш, сов. в. заба́нити, ню, ниш, гл. 1) Дурно вымывать, вымыть. Аф. 2) Терять, утерять при мытье. Понесла плаття на річку та один рушник десь і забанила. Аф.
Заба́ра, ри, ж. 1) Задержка; замедление. Не в заба́рі. Вскоре. Не в забарі буде у нас дитина. Борз. у. 2) Медлительный человек. Залюбовск.
Забараба́нити, ню, ниш, гл. Забарабанить. Зробіть барабан та забарабаньте, то він вийде. Рудч. Ск. I. 71.
*Заба́рвлений, а, е. Окрашенный. Сл. Дубр.
*Заба́рвлення, ня, с. Окраска (в растениях). Сл. Дубр.
Забарвля́ти, ля́ю, єш, сов. в. заба́рвити, влю, виш, гл. Окрасить, придать окраску, придать цвет.
Забари́ти, ся. См. Забаря́ти, ся.
*Заба́рливість, вости, ж. Медлительность, вялость. Сл. Яворн.
Забарни́й, а́, е́. 1) Медлительный. Забарнії гості забарилися в хаті. Мет. 215. 2) Требующий много времени. Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Канев. у.
Заба́рність, ности, ж. Замедление, остановка. Забарність, що поки коней погодуєш. Черн. г.
Заба́рно, нар. Медлительно.
Забаря́ти, ря́ю, єш, сов. в. забари́ти, рю́, риш, гл. Замедлять, замедлить, задерживать, задержать. То у Івасечка ласкавий панотченько, забарив нас ласкавими словами. Лукаш. 95. Жидам довжок забарила. Грин. III. 326.
Забаря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. забари́тися, рю́ся, ришся, гл. Замедлять, замедлить, замешкиваться, замешкаться, опаздывать, опоздать, засиживаться, засидеться. Пусти, мати, погуляти, — я не забарюся. Чуб. V. 2. Поїхав царевич на охоту та там і забарився аж три дні. Рудч. Ск. I. 97.
Забаскали́читися, чуся, чишся, гл. Заупрямиться. На залицяння молодих забаскаличившись мовчала. Греб. 321.
Забасува́ти, су́ю, єш, гл. 1) О лошади: начать бить ногами, становиться на дыбы, *загарцевать. Сл. Нік. 2) Закабаливать. Забасували хлопця у чужі руки аж на три годи. Змиев. у. *3) Запеть басом. Сл. Нік.
Забатува́ти, ту́ю, єш, гл. Связать лошадей рядами.
Забахурува́ти, ру́ю, єш, гл. Пуститься в разврат. Ти поїдеш, а жінка забахурує з молодчими.
Забача́ти, ча́ю, єш, сов. в. заба́чи-
