ти, чу, чиш, гл. Видеть, увидеть, замечать, заметить, *завидеть. Стали бідні невольники на собі кров християнську забачати. Макс. 1849, 12. Ой дай, боже, такую годину, щоб забачити світ хоч на часину. Мет. 324. *Забачив його здалеку. Под., Тульч.
Забача́тися, ча́юся, єшся, сов. в. заба́читися, чуся, чишся, гл. 1) Увидеть себя. Коли на тім злиденнім полі забачуся в щасливій долі? Грин. III. 632. 2) Увидеться. Забачимося в кушніра на жердці. Ном. № 10247. *3) Видеться, показываться, виднеться (вдали). Сл. Нік.
Заба́чення, ня, с. Вид. Встречается только в фальсифицированной думе «Битва чигиринская», напечатанной впервые в Запор. Стар. Срезневского. I. 89. Три хоругви на забаченьє ляхам становили.
Забга́ти, га́ю, єш, гл. 1) Загнуть. Забгавши — загнувши зелізцем один конець дрота, вкладають його у ямку. Шух. I. 280. 2) Запрятать. Куди ти забгав сокиру? Волч. у.
За́бега, ги, ж. = За́біг 3. НВолын. у.
Забезви́нно и забезневи́нно, нар. Без вины. Забезвинно душа пропада. Грин. I. 70.
Забезпе́ка, ки, ж. Обезпечивание, обезопашивание.
Забезпеча́ти, ча́ю, єш, гл. = Забезпе́чувати.
Забезпе́чувати, чую, єш, сов. в. забезпе́чити, чу, чиш, гл. 1) Обеспечивать, обеспечить, обезопасить. Тим я путь свій забезпечу серед грішників завзятих. К. Іов. 14. Справді земля вже його і він вертається додому забезпечений. Мир. ХРВ. 179. Ви тільки городи знали освітою забезпечувати. К. (О. 1861. I. 312). *2) Предохранять. Садовину забезпечують від осельні і другої погани от як… Крим.
Забе́йкати, каю, єш, гл. Замочить, заболтать. Бач як штани забейкав. Харьк.
*3абе́кати, каю, єш, гл. Заблеять. Сл. Нік.
Забелькота́ти, чу́, ти́ш и забелькоті́ти, чу́, чеш, гл. 1) Заговорить невнятно, скороговоркой. Як забелькотить по своєму, то й святий не зрозуміє його. *2) — кого́. Закидать речами, заговорить, засыпать словами. Цей кого хочете забелькоче. Крим.
Забендюгува́ти, гу́ю, єш, гл. О возе с снопами, сеном: придавить сверху положенной жердью (рубле́м). Понакладали вози (снопами), забендюгували, ушнурували. Мир. ХРВ. 229.
Забенкетува́ти, ту́ю, єш, гл. Запировать.
Забенкетува́тися, ту́юся, єшся, гл. Запироваться. Аф.
Забербе́рити, рю, риш, гл. Обмочить.
Забербе́ритися, рюся, ришся, гл. Обмочиться.
За́бережень, жня, м. Лед возле берега. Річка ще не замерзла, а забережні вже є. Миусск. окр.
Забере́жжа(я), жа(я), с. Забережье. *Сл. Нік.
Забесі́дувати, дую, єш, гл. Заговорить. Вх. Уг. 238.
*Забешкетува́ти, тую, єш, гл. Забесчинствовать, забуянить, забушевать. Сл. Нік.
Заби́ванка, ки, ж. В женском полушубке: кант по талии. Вас. 155.
*Забива́ння, ня, с. 1) Забивка. Сл. Дубр. 2) Заколачивание, вколачивание.
Забива́ти, ва́ю, єш, сов. в. заби́ти, б'ю́, б'є́ш, гл. 1) Забивать, забить, вбивать, вбить, вколачивать, вколотить. Греблі гатили, кілля забивали. Макс. 1834. 23. 2) Забивать, забить, заколачивать, заколотить. Забити дірку. 3) Ушибать, ушибить, зашибить. Впав та так забив коліно, що й ногою не поворухне. Харьк. Не лізь на колодку, бо заб'єш головку. Макс. 1849. № 26. 4) Убивать, убить. Ой упала Бондарівна близько перелазу: забив, забив пан Каньовський з рушниці одразу. Чуб. V. 427. Я нікого не забив, бо сам душу маю. Чуб. V. 963. 5) Забивать, забить, запугивать, запугать. Так забили бідну дитину, що вона вже всього боїться. Харьк. 6) О запахе: заглушать, заглушить. Пижмо хоць єдно, та усі зілля забиває. Подол. г. 7) Об огне: тушить, затушить. Чабани забивають огонь свитами. О. 1862. V. Кух. 31. 8) Только сов. в. О поклонах: положить. Забий десять
