поклонів. КС. 1882. X. 57. 9) — ба́ки. Заговорить, сбить с толку. Не забивай баки! Мир. Пов. II. 106. Він йому ні в чому не повірить і баки йому заб'є. Кв. II. 202. 10) — в кайда́ни, в коло́дку, в ди́би, в скрепи́цю. Заковывать, заковать в кандалы, в оковы. Взяли його в неволеньку, забили в кайдани. Чуб. V. 1018. Да узяли Харька, да узяли батька, да забили в колоду. Мир. Л. сб. 191. Забили їх у диби. Рудч. Ск. I. 210. І вдовиченка-ледащицю забили в скрепицю та й повели до прийому. Шевч. 591. 11) — доро́гу, шлях. Заносить, занести снегом. Гудили дорогу, забиту та занесену снігом. Мир. Пов. I. 118. 12) — па́мороки. См. Па́мороки. *13) — копі́йку. Зашибать, зашибить деньгу. Сл. Нік.
Забива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. заби́тися, б'ю́ся, б'є́шся, гл. 1) Забиваться, забиться. Коли серце молодеє, віл ласки заб'ється. Мир. Л. сб. 101. 2) Ушибаться, ушибиться, удариться. Ой поламалася колисонька новая, ой забилася дитинонька малая. Гол. III. 460. Впав та так забився, що й досі нездужа. Харьк. 3) Забираться, забраться. Дике утя… забилось собі між ситняг. Греб. 402. Питайте, чого ми до вас забилися? ХС. VII. 420. Забилась у чужу сторону. Пустуючи, дурне ягня само забилося до річки. Гліб. 22.
Забивни́й, а́, е́. Неукатанный (о дороге). Черк. у. *Забивна путь, що й казати. Кон.
Забига́ч, ча́, м. Складной карманный нож. Шух. I. 291.
Забига́чкий, а, е. Могущий быть сложенным, согнутым так, что одна часть складывается к другой. — ніж. Складной нож. Вх. Зн. 17.
*Заби́йголова, ви, м. Забубенная голова, отчаянный человек. Сл. Нік.
Заби́й-круча, чі, ж. Раст. Clematis integrifolia L. ЗЮЗО. I. 118.
Заби́йство, ва, с. Убийство.
Заби́йця, ці, ж. Убийца.
Забильня́к, ка́, м. 1) Лишний вол у чумаков. Мнж. 180. 2) Лишний человек. Мнж. 180.
*Заби́раний, а, е. Собранный в складки (о материи). Кимишоя або буденка, то простіша сорочка, а святочна сорочка зветься в нас — забирана. Хот. Нік.
*Забира́тися, юся, єшся, гл. = 3абіра́тися.
Заби́рзати, заю, єш, гл. = Забри́ндзати. Дивись, забирзані, як вівці. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Заби́рзатися, заюся, єшся, гл. = Забри́ндзатися. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Забиркува́ти, ку́ю, єш, гл. = Закарбува́ти.
Заби́ти, ся. См. Забива́ти, ся.
Забитни́й, а́, е́. О пути, дороге: занесенный снегом. Черк. у. Дорога забитна… снігу валява. О. 1861. V. 71.
Забиття́, тя́, с. Убийство.
За́бі́г, гу, м. 1) Набег. Драг. 228. 2) Убежище, пристанище. Уда́тися в забі́ги до. Убежать, укрыться в. Шляхта позосталася, удавшися в забіги до кріпких своїх фортець. 3) Закат снежный, скользкая покатость, куда сани с'езжают. Полт. и Харьк. г. Миус. окр. І казав, не їдь туди, там великі забіги. Кобел. у. 4) — чому́. Предупреждение. 5) Мн. Старания, усилия. Як уже він не підходив до неї, як не підлащувався, то вона на всі його забіги наче й не дивиться. Харьк. у.
Забі́га, ги, об. Бродяга, пришелец. Та се мабуть якийсь забіга. Харьк.
Забіга́йло, ла, м. Льстец, заискивающий человек.
Забіга́ння, ня, с. 1) Забегание. 2) Предупреждение.
Забі́гати, гаю, єш, гл. Забегать, начать бегать. Заворушились, забігали люде.
Забіга́ти, га́ю, єш, сов. в. забі́гти, біжу́, жи́ш, гл. 1) Забегать, забежать. Туди до Лимана та до Очакова, або ще й близче забігаєш. Мир. Л. сб. 48. Забігайте з усіх боків. ЗОЮР. I. 6. В село із лісу вовк забіг. Гліб. 49. 2) Забегать, заходить на короткое время. Та він забігав на одну хвилину. Полт. г. Забіжиш до Марусі у робочу хвилину, — от скучиш, так словце яке нашвидку перемовити. МВ. II. 83. 3) О санях: скатываться, с'езжать. Харьк. Цілу дорогу сани забігали. Полт. г.
