лі́. Брать в солдаты. Лавр. 124. Хлопців в москалі забрали. Шевч. 662. — си́лу. Приобретать значение, влияние. Таку силу забрали запорожці. Стор. М. Пр. 43. 2) Перегораживать, перегородить стеною. *— за живе́. Задеть больное место, за живое. Сл. Нік.
Забіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. забра́тися, беру́ся, бере́шся, гл. 1) Забираться, забраться, заходить, зайти, залезать, залезть. Зозуля вороженька в кущі забірається. Млр. л. сб. 54. Еней на піч забрався спати. Котл. Ен. I. 21. Наросказував міх, що і в торбу не забереться. Ном. № 1345. Забравсь у чужу солому, та ще й шелестить. Послов. 2) Убираться, убраться. Геть, забірайся звідси! Харьк. у. 3) Собираться, собирать свои пожитки. Ну, вже забралися? То виходьте з вагону. Крим. 4) Перебираться, перебраться. Я заберусь у хату, а татко тут житимуть. Каменец. у. 5) Браться, взяться руками. Забратися в боки. Заберіться за ручечки. Мил. 220. *Дівчата забіраються за руки та й крутяться круг тієї верби. Крим. 6) — на тепло. Начинать теплеть (о погоде). Вх. Лем. 414.
Забірня́к, ка, м. Взявший авансом плату (деньгами или натурой) за будущую работу. Вас. 208.
Забіснува́тися, ну́юся, єшся, гл. Забесноваться. Та він деколи як забіснується, то всіх з хати порозганя. Харьк.
Забісо́ваний, а, е. Упорный, упрямый. Був з нього козарлюга забісований. Що скаже, те й зробить, удача міцна в чолов'яги. Г. Барв. 448.
I. За́біч, бочі, ж. 1) Укромное место. У за́біч. В сторону, в стороне. 2) Укромный залив, бухта с спокойным течением. Вас. 206.
II. За́біч, нар. В сторону, в стороне, стороною. Нашого хутора не зачепила буря, пішла мимо, наш зостався забоч. Новомоск. у.
Забі́чи, біжу́, жи́ш, гл. = Забі́гти.
Забія́ка, ки, м. Убийца, разбойник. Ти сучий син волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш. Чуб. V. 233.
Заблага́ти, га́ю, єш, гл. Умолить.
Забла́говістити, щу, стиш, гл. Заблаговестить.
Забли́мати, маю, єш, гл. 1) Замерцать, тускло засветить. 2) Заморгать. Заблимала очима.
Забли́скати, каю, єш, гл. Засверкать. Серце в них розлютувалося, очі заблискали. Мог. 133. Як блискавка заблище — знай, що твоя жона в дороге убрання прибірається. Рудч. Ск. II. 102.
Заблища́ти, щу́, щи́ш, гл. Заблестеть, засверкать.
Заблі́яти, лі́ю, єш, гл. Об овце: заблеять. Вівця забліє. Шух. I. 89.
*За́блуд, ду, ж. Заблуждение, ошибка. Сл. Нік. Сей храм, сей свідок заблуду людського… і той пережаве віків багато. Самійл.
Заблу́да, ди, об. Заблудившийся. *Приблуда, пришлый, захожий человек. Сл. Нік.
Заблуди́ти, джу́, диш, гл. Заблудиться, сбиться с пути. Заблудив, не попаду на свою дорогу. Рудч. Ск. II. 101.
Заблуди́тися, джу́ся, дишся, гл. Заблудиться. Ой либонь моя дівчинонька та й у лісі заблудилася. Чуб. V. 24.
Заблу́дний, а, е. Заблудившийся. Рідний твій батенько… цурається тебе, мого цуценяти заблудного. Г. Барв. 478.
Заблука́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Зайти куда-нибудь блуждая. 2) Пуститься в бродяжничество.
Забльо́вувати, вую, єш, сов. в. заблюва́ти, люю́, є́ш, гл. 1) Начинать, начать блевать, рвать. Аф. 2) Выпачкивать, выпачкать блевотинами. Аф.
Забльо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. заблюва́тися, блюю́ся, єшся, гл. Выпачкиваться блевотинами. Аф.
Забо́бон, ну, чаще во мн. забобо́ни, нів, м. мн. 1) Суеверия, различные суеверные приметы. Сим. 188. К. ПС. 120. *2) Предрассудок. Сл. Нік.
Забобо́нний, а, е. Суеверный. Блукав би й я в химерах забобонних. К. ПС. 81.
Забобо́нність, ности, ж. Суеверность. Желех.
Забоввані́ти, ні́ю, єш, гл. Завид-
