неться вдали. Де-де забованіли і люде. Мир. ХРВ. 141.
Забо́вкати, каю, єш, гл. Начать звонить.
Забо́втанка, ки, ж. Имеющая замоченное, забрызганное платье, замараха.
Забо́втати, таю, єш, гл. Замочить, запачкать мокрой грязью.
Забо́втатися, таюся, єшся, гл. Замочиться, запачкаться жидкой грязью.
Забовтю́ха, хи = Забо́втанка.
Забогара́дити, джу, диш, гл. Помочь (ради бога). Підіть хиба до Грицька Скакуна; той коли й не забогарадить, то хоч доброю радою порадить. Грин. II. 208.
Забожи́тися, жу́ся, жишся, гл. Забожиться. Хоч як козак забожиться, — не йми, дівко, віри. Мет. 53.
Забо́їстий, а, е. 1) Снежный (о зиме), занесенный снегом (о дороге). Зіма була тоді забоїста — понамітало скрізь. Екатерин. у. *2) Ухабистый. Сл. Нік.
Забо́їсто, нар. 1) Много снегу, сугробов. Забоїсто було тоді (на шляху) дуже, великі забої були. Екатер. у. *2) Ухабисто. Сл. Нік.
Забо́йний, а, е = Забо́їстий. Забойна зіма. Лебед. у.
Забо́йство, ва, с. Убийство. За ним злий діявол ходить, на гріх, на блуд, на забойство призводить. КС. 1894. IX. 442.
Заболі́ти, лю́, ли́ш, гл. Заболеть (*о части тела). Заболіла голова, сама не знаю чого. Чуб. 123. *Реже: захворать. Ой поїдьмо, брате, свічок купувати, щоб перва горіла, як я заболіла. Метл. 281.
Заболо́тний, а, е. Находящийся, живущий за болотом. Желех.
*Заболо́чувати, чую, єш, сов. в. заболоти́ти, лочу́, лотиш. Загрязнять, загрязнить. Сл. Нік.
*Заболо́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. заболоти́тися, чу́ся, тишся, гл. Забрызгиваться, забрызгаться грязью, испачкаться в грязи, загрязниться. Желех.
Забондарюва́ти, рю́ю, єш, гл. 1) Начать бочарничать. Мій кум попереду колеса робив, а тепер забондарював. Аф. 2) Заработать бочарством. Забондарював копу, та й є гроші на святки. Аф. 3) Затерять, не возвратить при бондарской работе. Се такий бондар, що як оддаси що, то він і забондарює. Аф.
Забондарюва́тися, рю́юся, єшся, гл. О бочаре: заработаться. Аф.
Забо́ра, ри, ж. 1) На днепровских порогах: ряд, гряда камней, прорезывающих русло поперег течения. Драг. 229. Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь. Левиц. ПЙО. I. 138. 2) У рыболовов: камышевая стенка, перерезывающая реку (употребляется при ловле рыбы котце́м). Браун. 16.
*Заборго́ваний, а, е. Задолжалый. Сл. Нік.
*Заборго́ваність, ности, ж. Задолженность. Сл. Нік.
*Заборгува́ти, гу́ю, єш, гл. Задолжать. Сл. Нік.
Забо́рка, ки, ж. Під забо́рку (пошитий). О шубе: с несколькими складками сзади у талии. КС. 1893. XII. 447.
Забормота́ти, чу́, чеш, гл. Забормотать. Часом усміхнеться, то насупиться, то забормоче. Кв. I. 108.
Заборозе́нник, заборо́зник, ка, м. Часть плуга: каждый из клиньев, вбиваемых около чересла: забивая их то с той, то с другой стороны чересла́, можно поднимать и опускать его или подвигать в стороны. Чуб. VII. 398.
Заборо́ло, ла, с. Забрало.
Заборо́на, ни, ж. 1) Защита. 2) Запрещение.
*Заборо́нений, а, е. Запрещенный. Сл. Нік.
*Заборо́нено, нар. Запрещено. Сл. Нік.
*Заборо́нний, а, е. Запретительный. Сл. Нік.
Забороня́ти, ня́ю, єш, сов. в. заборони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Защищать, защитить. Я працював один за трьох і заборонив від нужди матір с сестрою. Стор. М. Пр. 34. Господи боже!.. заступи мене, заборони мене від усякого злого. Шух. I. 38. 2) Запрещать, запретить. Ми бачили, що во ім'я твоє виганяв біси, і заборонили йому. Єв. Л. IX. 49.
