Забороня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. заборони́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Защищаться, защититься. Вкривали отаманів курінь і свої халабудки, щоб заборонитися від дощу. Стор. М. Пр. 129. 2) Быть запрещаемым, быть запрещенным.
Заборо́тати, таю, єш, гл. Затормошить, сбить с толку. Ви мене заборотаєте, як будете хапати та з одного, а та з другого боку. Вас багато, а я один. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Заборо́татися, таюся, єшся, гл. Запутаться (в прямом или переносном смысле). Він заборотався та вже не знає, що й робить. Волч. у.
Заборо́шнювати, нюю, єш, сов. в. заборошни́ти, ню́, ни́ш, гл. Запачкивать, запачкать мукою. Константиногр. у.
Заборо́шнюватися, нююся, єшся, сов. в. заборошни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Запачкиваться, запачкаться мукою. Борз. у.
Забо́рсувати, сую, єш, сов. в. забо́рсати, саю, єш, гл. Завязывать, завязать, перепутывая (веревку), напр., волоками од постолів заборсують на ногах капці. Гол. Од. 67. Коси заборсані в мичку, немов жінка збіралася сховати їх під очіпок та зав'язала на тім'ї, а вони й розсипались. Мир. ХРВ. 180. Вообще перепутывать, перепутать (нити). Глянь, як заборсала нитки, як їх тепер росплутувати? Харьк. г.
Забо́рсуватися, суюся, єшся, сов. в. забо́рсатися, саюся, єшся, гл. 1) Перепутываться, перепутаться. 2) Только сов. в. Заметаться, начать бросаться из стороны в сторону. Аф. 3) Только сов. в. Устать от суеты, от хлопотливой работы. За день такечки заборсається чоловік. Полт. г. Г. Слов. Д. Эварн. 4) Забо́рсатися з ви́платою. Не уплатить, остаться должником. Желех.
*Забо́рчий, а, е. Завоевательный, захватный, наступательный. Заборча війна.
Заборя́нин, на, м. Работник, идущий по принуждению на работу для уплаты податей. См. За́бір. Пішли заборяне купою на степи. О. 1861. XI. 111.
Заборя́нство, ва, с. Хождение на заработки по принуждению, с целью добыть денег для уплаты податей. *Отхожий промысел. Сл. Нік. См. За́бір. О. 1861. XI. 111.
Забости́, боду́, де́ш, гл. Заколоть. Вх. Уг. 238.
*Забо́та, ти, ж. 1) Забота. 2) Хлопоты. Забота мені з тим хлопцем та й тільки. Полт. 3) Беспокойство. А мені яка забота? Полт. у. Г. Йов.
*Забо́тити, чу, тиш, гл. Утруждать, беспокоить. Прийшов за лікарством, як ви казали; вибачайте, що вас заботю. Крим.
За́боцень, цня, м. Сот, кусок сотового меда. «Давай, діду, меду!»… Пішов, одрізав йому забоцень такого вже гарного, гречаного. ЗОЮР. I. 134.
Забочи́тися, чу́ся, чишся, гл. Косо смотреть (неприветливо, угрюмо), коситься на кого. Угор.
*Забра́кнути, неться, гл. безл. Недоставать, недохватать. Сл. Нік.
Забра́ння, ня, с. Взятие, захват.
Забра́ти, ся. См. Забіра́ти, ся.
Забре́зкнути, кну, неш, гл. 1) Обрюзгнуть. Сим. 36. 2) Сделаться водянистым; покрыться слизью (о квашенье и пр.). Буряк який, та й той у льоху забрезкне. Отто і діжка забрезкла. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Забрені́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Зажужжать. У полі пчілка забреніла. Чуб. V. 387. 2) Загреметь, зазвенеть, зазвучать. Зашуміли луги, забреніли ріки. Грин. III. 681. Одні двері зашуміли, другі забреніли. Чуб. V. 1085. 3) Красоваться, заблистать, засиять. Квітки забреніли на полі. Гареми мусульманські забреніли дівчатами вродливими й жінками. К. МБ. XI. 152.
Забре́нькати, каю, єш, гл. Зазвенеть, забренчать. Став брать ту скрипочку та якось і забренькав струнами. Рудч. Ск. I. 154.
Забре́нькнути, кну, неш, гл. = Бре́нькнути. Ще раз забренькли струни всі. Млак. 73.
Забре(и)сти́, реду́, де́ш, гл. 1) Забресть, зайти. Ой ти брів, чорнобрив, чом до мене не забрів? Чуб. V. 1126. —
