в го́лову. Взбрести на ум. Робе, що в голову йому забреде. Харьк. 2) Зайти в воде (напр., во время ловли рыбы). Аф.
*Забре́ха, хи, м. Враль. Сл. Нік.
Забреха́ти, шу́, шеш, гл. Залаять (о собаках). От же собака забрехала. Кв. 259. Собаки забрехали. Всі в хаті кинулись до вікон. Левиц. Пов. 203.
Забреха́тися, шу́ся, шешся, гл. Завраться, залгаться. Та він деколи як забрешеться, то й сам не зна, що меле. Харьк.
Забри́зкувати, кую, єш, сов. в. забри́зкати, каю, єш, гл. 1) Забрызгивать, забрызгать. Забризкав кров'ю… матір. Стор. М. Пр. 139. 2) Запрыскивать, запрыснуть, закроплять, закропить. У малих дітей (очі, як болять) мати забризкує покормом. Грин. II. 318. 3) Начинать, начать брызгать. Здається, і хмар нема, а дощик забризкав. Аф.
Забри́зкуватися, куюся, єшся, сов. в. забри́зкатися, каюся, єшся, гл. Забрызгиваться, забрызгаться. Забризкався, захлюстався. Кв. I. 138.
Забри́ндзати, дзаю, єш, гл. = Забрьо́хати. Іч, як забриндзала спідницю. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Забри́ндзатися, дзаюся, єшся, гл. = Забрьо́хатися. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Забринжа́ти, жу́, жи́ш, гл. Зажужжать. Кулька забринжала. Федьк.
Забри́нькати, каю, єш, гл. Забреньчать. Вх. Уг. 238.
Забри́ти, ри́ю, єш, гл. Забрить, взять в солдаты. — лоб. Взять в солдаты. Ще два дні до заручин, як йому лоб забрили. Чуб. V. 243.
Забри́шкати(ся), каю(ся), єш(ся), гл. Заважничать, зачваниться; закапризничать.
Забрі́д, ро́ду, м. 1) Уход из дому на заработки; бродяжничество. Це б то ми покинемо село та пустимось в забрід. О. 1862. V. 106. У Макаровского в забрі́д пусти́тися имеет переносный смысл. Там з роду жевріє любов, і як порою запалає, то з толку хоч кого збиває, і мозок напутить і кров. Се і Знеможенко дознав: еть як мудривсь, стерігся, штився, а все таки в забрід пустився, на муки сам себе оддав. Мкр. Г. 17. 2) Рыбный завод.
Забро́да, ди, об. 1) = Задрі́па. 2) Бродяга. Та він у нас заброда: усе десь блука — чи на роботі де, чи й так, — хто його зна й де він. Александров. у.
Заброди́ти, джу́, диш, гл. Замочить в воде, запачкать в грязи.
Заброди́тися, джу́ся, дишся, гл. Замочиться в воде, запачкаться, ходя по грязи. Ном. № 7252. А дівчина з лісу йде та й заросилась, та й забродилась. Мил. 110.
Забро́дчик, ка, м. Работник, занимающийся рыбной ловлей сетями на заводах. Черном.
*Забродчикува́ти, ку́ю, єш, гл. Заниматься рыбной ловлей на рыбных заводах. Сл. Яворн.
*Забронюва́ти, ню́ю, єш, гл. Забронировать. Сл. Нік.
За́брость, сти, ж. На плодовых деревьях: почки цветовые. На яблуні багато забрості, багато яблук буде. Рк. Левиц.
Забруди́ти, джу, диш, гл. Запачкать.
Забруди́тися, джу́ся, дишся, гл. Запачкаться. Заросився, забрудився. Гол. I. 180.
*Забру́дненість, ности, ж. Загрязненность. Сл. Дубр.
*Забру́днення, ня, с. Загрязнение. Сл. Нік.
Забрудни́ти(ся), ню́(ся), ни́ш(ся), гл. = Забруди́ти(ся).
Забру́катися, каюся, єшся, гл. Запачкаться в грязь. Забрукається свита як довга. НВолын. у.
Забрьо́ха, хи, об. Забрызганный грязью. См. Задрі́па. Так і швендя куди попало бісів забрьоха. Харьк.
Забрьо́хувати, хую, єш, сов. в. забрьо́хати, хаю, єш, гл. Замачивать, замочить, забрызгивать, забрызгать грязью (платье).
Забрьо́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. забрьо́хатися, хаюся, єшся, гл. Загрязняться, загрязниться мокрой грязью, замачивать, замочить себе края платья.
Забрюхна́тіти, тію, єш, гл. Забеременеть. Забрюхнатіла дівчина, мені молодцю біда. Грин. III. 683.
