Заверя́йка, ки, ж. Род запора деревянного. Вх. Лем. 414.
Завесели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Отдаться веселью.
Завести́, ся. См. Заво́дити, ся.
Завечері́ти и завечорі́ти, ри́ть, гл. безл. Повечереть.
Заве́штатися, таюся, єшся, гл. 1) Засуетиться. Вона завешталась по хаті, — дивлюсь, несе й черв'яка заморити. 2) Начать шляться. К. Михальчук. Парубок сидів удома, а це завештався по містах. 3) Засидеться, загуляться. На току завештався: там молотять та віють. Харьк. У пасіці завештався. Харьк.
За́вжде, нар. Всегда. Ой де то ангели та пісню співають, всевишняго бога завжде вихваляють. Чуб. III. 384.
Завжде́нний, а, е. Всегдашний, постоянный. Треба їх до діла призвичаїти. От і почалось завждене призвичаювання. Мир. ХРВ. 127.
За́вжди́, нар. = За́вжде. Чи що зроблю, куди піду, завжди серце в тузі. Чуб. V. 277.
За́вждішній, я, є. = Завжде́нний. То було завждішнє змагання. Мир. Пов. I. 149.
Завздалегі́дь, нар. = Заздалегі́дь.
Завздо́вж, завздо́вжки, нар. = Завдо́вжки.
*Завзя́тець, тця, м. Неустрашимый воин, храбрец. На вас, завзятці-юнаки, …кладу найкращі думки. М. Стар.
Завзя́тий, а, е. Стойкий в преследовании своей цели, упорный, неуступчивый; ожесточенный, неукротимый, злобный. Завзяте як перець, покіль не вийде на герець. Наш отаман Гамалія, отаман завзятий. Шевч. 60.
Завзя́тися, візьму́ся, мешся, гл. 1) Задаться целью, упорно стремиться к чему. Завзялись ляшки ще й багатії люде забрать, забрати тих бідних сирот. Чуб. V. 973—974. 2) — на ко́го. Вз'есться, ожесточиться, напасть на кого. Писарь завзявся на мене. Каменец. у. Три селі завзялися на старшину. НВолын. у.
Завзя́тість, тости, ж. Отвага, стойкость в преследовании цели, упорство, ожесточение, злоба. Воєнна буря закрутила, латинське серце замутила, завзятість всякого бере. Котл. Ен. IV. 63. Завзятістю сповняє Україну. К. ЦН. 201. В завзятості страшний. К. МБ. XI. 144. Господарство своє позаводили вони не так доглядом, як завзятістю. Їх усяке боїться, чи сусіда, чи наймит; з убогого вони уміють здерти своєю запомогою і з поденника викрутять останню краплю поту. Г. Барв. 162.
Завзя́то, нар. Стойко; упорно, неуступчиво; сильно. Попились завзято. Шевч. 454.
Завзя́ток, тку, м. Враждебные чувства, неприязнь, злобное отношение к кому. Має на мене завзяток. Вх. Зн. 18.
Завзя́ття, тя, с. Энергия, отвага, стойкость, неуступчивость, упорство. Колихали (отамана) на руках, вихваляючи його лицарське завзяття. Стор. M. Пр. 148. А в братів твоїх козаків багато завзяття. Макс. 1834. 86.
Завива́йка, ки, ж. ? Бо на нас (дівчатах) плаття — все шовк та китайка, червона окрайка. A в варианте вместо последнего стиха: зверху завивайка. Мил. 51.
Завива́йлечко, ка, с. Ум. от завива́йло.
Завива́йло, завива́ло, ла, с. 1) Белая намі́тка или вообще кисея, которой повязывают новобрачную поверх очі́пка. Ой білеє завивайло да вічнеє покривайло. Нп. 2) Чалма. Сам на чердак виступав, турецьким білим завивалом махав. Ад. I. 216. Ум. Завива́йлечко.
I. Завива́ння, ня, с. 1) Завивание, свивание. 2) Обмотывание, обертывание. 3) = Завива́йло. Глянь на поріг, діво, несуть твоє діло: білеє завивання, вішне покривання. Свад. п. Грин. III. 488. Ой твій братець із віком іде і біле завивання у віці несе. Мет. 208. Ум. Завива́ннячко. Грин. III. 435.
II. Завива́ння, ня, с. Завывание. Левиц. Пов. 331.
I. Завива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зави́ти, в'ю́, є́ш, гл. 1) Завивать, завить, свивать, свить. Ой зав'ю вінки та на всі святки. Чуб. III. 190. 2) Заворачивать, завернуть, обматывать, обмотать, обертывать, обернуть, повязывать, повязать; налагать, наложить повязку.
