Заверете́нитися, нюся, нишся, гл. Завертеться, закружиться. Усе заверетенилось у мене в очіх. Г. Барв. 398.
Завереща́ти, щу́, щи́ш, гл. Громко и резко закричать. Як увійшла в хату, як заверещить, як засичить! Левиц. Пов. 343.
Заверни́голова, ви, об. Человек, морочащий другого, сбивающий с толку.
Заверну́ти, ся. См. Заверта́ти, ся.
За́верт, ту, м. 1) = За́вертень. Нічим вовкові блювати, так завертами. Ном. № 2823. 2) Заворот, поворот. Отой Шпак живе на заверті. Камен. у.
Заверта́йло, ла, м. Производящий кастрацию. *Звен. у. Оцей мій кум завертайло на нашому селі.
Заверта́ти, та́ю, єш, сов. в. заверну́ти, ну́, неш, гл. 1) Заворачивать, заворотить; поворачивать, поворотить. Дике утя… завернуло під крильце головку та й куняє на озерці. Греб. 402. Уже коники запряжені і возики завернуті. МУЕ. III. 139. 2) Заходить, зайти по дороге. Хто б не завернув на двір, або не зайшов у хату, — є кожному горілки чарка. Стор. М. Пр. 153. І в хутір лихо завернуло, і сліз чимало принесло. Шевч. 106. 3) Ворочать, воротить. Завертала миленького, завертала: ой вернися, мій миленький, завернися. Мир. Л. сб. 295. Там пасла гуси дівчина молода. — «Покинь, дівчино, гусоньки завертати». Гол. I. 72. Жолніри, що йшли слідком, завернули собак. Стор. М. Пр. 112. 4) Приглашать, пригласить зайти, запрашивать, запросить. Оттоді-то удова не убогою себе мала, всіх козаків у двір завертала. Мет. 424. 5) Возвращать, возвратить что. Заверну все твоє. Грин. II. 99. 6) Оскоплять, оскопить (животное). О. 1862. V. Кух. 39. 7) — го́лову, мо́зок (кому). Оглуплять, одурять (кого). Не тієї освіти, що серце сушить і голову завертає. О. 1861. XI. 104. Чаще безлично: заверну́ло го́лову, мо́зок (кому). Одурел (кто). Чуб. III. 131. 8) Заверну́ти ніс. Заважничать. Ном. № 2467.
Заверта́тися, та́юся, єшся, сов. в. заверну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Заворачиваться, завернуться, поворачиваться, повернуться. 2) Ворочаться, воротиться, возвращаться, возвратиться. Біжи, біжи, дитя моє, не барися: на сінечному порозі завернися. Мет. 150. Тебе, серце, не покину, хоть покину, — завернуся, до серденька пригорнуся. Чуб. V. 262. Заверніться, тату, додому, — я й сама піду. Рудч. Ск. II. 55.
Заверта́ха, хи ж.? — Який буде обід твій… — Не журися ти, дівчино, єсть там в полі соломаха, козацькая завертаха. Лукаш. 12.
За́вертень, тня, м. 1) Веревка или деревянное кольцо, которыми прикрепляют оглоблю к саням. Сим. 37. Нічим вовкові блювати, так завертнями. Ном. № 2823. *2) = Завертка 1. Сл. Яворн.
Заверті́ти, ся. См. Заві́рчувати, ся.
За́вертка, ки, ж. 1) Пучек стеблей стоящего на корню хлеба, свернутый узлом. По народному поверью, за́вертка делается с злым умыслом и имеет силу причинить болезнь сорвавшему ее или с'евшему хлеб из зерен тех колосьев, которые были в за́вертці. К. С. 1889. XII. 597. См. За́вивка, за́витка, завиття́, за́крутень, за́крутка. 2) Род деревянного запора у дверей: проходящий сквозь дверной косяк стержень, на внутреннем конце которого деревянная пластинка, прикрепленная к стержню посредине и при горизонтальном положении захватывающая своею половиною внутрь отворяющуюся дверь; вращая стержень, а с ним и пластинку, можно отпирать и запирать дверь. Чуб. VII. 383. Христя кинулась до надвірніх дверей… зачинила й закрутила заверткою. Мир. ХРВ. 216. *3) Одна из составных частей ткацкого станка. Сл. Яворн.
Заверша́ти, ша́ю, єш, сов. в. заверши́ти, шу́, ши́ш, гл. Завершать, завершить, заканчивать, закончить (крышу, стог, копну). Чуб. III. 390. Здорові та гарно завершені стоги пшениці та жита. О. 1862. X. 113. Иногда употребляется и вообще в смысле заканчивать, закончить, довершить. Бреши, бреши, гаразд заверши, під конець правду скажи та й забожись. Мнж. 166. Було, було, погано, а сей год завершило (т. е. дошло до высшей степени): ні хліб не вродив, ні огородина. Волч. у.
Заверю́ха, хи и пр. = Завірю́ха и пр.
