Скину опончу, зав'ю ніжки. Чуб. V. 115. Молодії молодиці, завивайте головиці. Чуб. III. 47. Рани мої смертельнії промивав, м'якенькою бавовною закладав, червоною китайкою завивав. АД. I. 250. 3) То же, что и покрива́ти, покри́ти новобрачную, а также девушку, имеющую ребенка. Переносно: покри́ти ді́вчину — обольстить девушку. Желех.
II. Завива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зави́ти, ви́ю, єш, гл. Завывать, завыть. Завив, як вовк. Ном. 2382. По козакові вовченьки завили. Чуб. Сердитий вітер завива. Шевч. 26.
Завива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зави́тися, в'ю́ся, є́шся, гл. 1) Завиваться, завиться. Заплітайся, плетінь, заплітайся, завивайся труба золотая. Мет. На їм кучері завиваються. Чуб. V. 874. 2) Заворачиваться, завернуться, обматываться, обмотаться, повязываться, повязаться. Русинки там завиваються в намітки. Св. Л. 2. 3) То же, что покрива́тися (новобрачной), а покри́тися з ким — быть обольщенной кем (о девушке). Желех.
За́вивка, ки, ж. = За́вертка I. Чуб. III. 193.
*Зави́грашки, нар. Шутя, играя. Сл. Эворн.
Зави́да, ди, об. Завистник, завистница. Аф.
Зави́дити, джу, диш, гл. Позавидовать. Хто завидить, той мене сиротоньку зобидить. Мет. 293.
Зави́діти, джу, диш, гл. Увидеть. Ой заплакала та Морозиха, ох ідучи на місто. Завиділи козаченьки да мед-вино п'ючи: «Годі, годі, Морозихо, по Морозенку голосить». Мет. 410.
Зави́дка, зави́дко, нар. Засветло. Коли б мені завидка додому прийти. Каменец. у. Вечеряй, козаче, сю вечеру завидка. Чуб. V. 47.
За́видки, ків, мн. Зависть. За́видки беру́ть. Завидно. Завидки беруть, що нам не дають. Посл.
Зави́дливий, а, е. Завистливый. Дівчата завидливі. О. 1861. X. 57.
Зави́дна, нар. Засветло. Аф.
Зави́дний, а, е. Заметный, приметный. Тоді межа завидна була, а тепер кат його зна й непримітно стало. Павлогр. у.
Зави́дник, ка, м. Завистник. К. Бай. 152. Завиднику пирожок, а жалоснику рожок. Ном. № 4823. Весело позирає згорда забісована дівчина на своїх завидників. Г. Барв. 464.
Зави́дниця, ці, ж. Завистница.
Зави́дно, нар. Завидно. МВ. II. 158. Завидно, що в когось видно. Ном. № 4803.
За́видощі, щів и щей, ж. мн. Зависть. Ном. № 4808.
Зави́дувати, дую, єш *на що и чого, гл. Завидовать. Ой у броду, ой у броду брала дівчина воду, там козаченько коня напуває, завидує на її вроду. Нп. Завидують мені 6улави, гадають, що є такі, що будуть її краще від мене і вище носити. Лепкий. *Завидує нам нашого щастя доля, насилає ворогів лукавих, грабіжників… Лепкий.
Завиду́щий, а, е. Завистливый. Завидущі очі.
Зави́дько, ка, м. = Зави́дник. Завидько з заздрости нудився. Мкр. Н. 37.
Завидю́щий, а, е = Завиду́щий.
Завика́ти, ка́ю, єш, сов. в. зави́кнути и зави́кти, кну, неш, гл. = Звика́ти, зви́кнути.
Зави́лювання, ня, с. Заискивание, виляние около чего-нибудь.
Зави́лювати, люю, єш, гл. Заискивать, вилять перед кем-нибудь.
Завиля́ти, ля́ю, єш, гл. Завилять. А Прус хвостом не завиляв, як знаєш лис хвостом виляє. Котл. Ен.
Зави́на, ни, ж. Вина, погрешность. МВ.
Завини́тель, ля, м. Обвинитель. МВ.
Завини́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Задолжать. А цибулька ся не вродила, а я довжок завинила. Чуб. V. 1095. Завинив я йому тридцять карбованців. Каменец. у. 2) Провиниться. А що ж бо я кому завинила, за що ж мене зла доля побила? Гол. I. 358.
Завині́ння, ня, с. Свиток, сверток. Зносили свої скриньки, свої завиніння, свої торбинки. Левиц. I. 505.
Завинова́титися, чуся, тишся, гл. Задолжаться, войти в долги. Завиноватився я людям багато. Канев. у.
Завинова́тіти, тію, єш, гл. Задол-
