жать. Багато грошей завиноватів Петро. Каменец. у.
Завинпе́ритися, рюся, ришся, гл. Заупрямиться. Худоба завинперилася, везучи віз на гору. Кременч. у.
Завинува́ти, ну́ю, єш, гл. Обвинить. Завинували жінку. Каменец. у.
Завину́ти, ну́, не́ш, гл. = Зави́ти 2. Купи, мати, шовку завинуть головку. Нп. Відказала вона, взявши грушу, і завинула її в хустку. Св. Л. 204. Знайшла дитину, — ні в віщо завинути. Г. Барв. 529.
Завину́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) = Зави́тися 2. 2) О цветах: свертываться, складывать лепестки. Завинулась калинонька, та й не роспускає. Рудан. I. 15.
Завиня́тко, ка, с. Узелок, сверток. Вештатись по божому світові із палицею в руках, а завинятком на плечах.
Зави́ритися, рюся, ришся, гл. Рассердиться, разгневаться. Вх. Зн. 18.
*Завирува́ти, ру́ю, єш, гл. О воде: забурлить. Сл. Нік.
Зависа́ти, са́ю, єш, сов. в. зави́снути и зави́сти, сну, неш, гл. 1) Вешаться, повеситься; повиснуть. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Чуб. III. 133. Червоне намисто в шинкарки зависло. Чуб. V. 582. Мертвець за ним і собі у дзвіницю, та в дірці, що перехрещена, і завис на хресті. ХС. III. 57. На віях, мов дві перлини, сльози зависли. Г. Барв. 223. 2) Оставаться, остаться неуплаченным, накопляться, накопиться (о платежах, недоимке, долгах). Я й платив, щоб подать не зависала. 3) — на кому́. Лежать на ком, лечь на кого, *на чью ответственность. На твоїй голові все зависло, бо ти староста. Каменец. у.
Зави́ска, ки, ж. Недоимка, просроченный платеж. Це на вас зависка зосталась, а ми всі дали подушне. НВолын. у.
Завискоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. Завизжать, взвизгнуть. І з реготом завискотіла — і мов лихий її злизав. Греб. 358.
Зави́сливий, а, е = Зави́дливий. Зависливі очі. Ном. № 4817. Зависливі багатирі. Грин. I. 193.
Зави́снути и зави́сти. См. Зависа́ти.
За́висть, сти, ж. Зависть. Вам на зависть, а їй на користь. Ном. № 11593. *У за́висть ста́ло йому́. Ему стало завидно. Крим.
Завита́ння, ня, с. = Завіта́ння.
Завита́ти, та́ю, єш, гл. = Завіта́ти. Завитав я до веселої козачої хати попасувати коні. Хата. 95. Січові гості завитали таки до нас. Хата. 115.
I. Зави́ти, ся. См. I. Завива́ти, ся.
II. Зави́ти. См. II. Завива́ти.
За́витка, ки, ж. 1) = За́вертка 1. Чуб. III. 193. 2) Зави́тка = По́критка. Вх. Зн. 18.
Завиття́, тя́, с. 1) Женская повязка, имеющая вид полотенца, обматываемого вокруг головы и шеи. Гол. Од. 27. Якась жінка у завиттю прийшла. Каменец. у. 2) = За́вертка 1. Ч. Г. В. 1858, № 17, 129. *3) Кисея, газ. Жених покрив їй голову білим завиттям. Ор. Лев.
Завихі́ль, хо́лі, ж. Мятель, вьюга. Черк. у.
*Зави́хорити, рю, риш, гл. = Зави́хоритися. Сл. Нік.
Зави́хоритися, рюся, ришся, гл. Закружиться вихрем. Думка його закаламутилась, завихорилась. Мир. ХРВ. 51.
Завихри́ти, рю́, ри́ш, гл. Поднять шум. Поки нема його, то й тихо, а як прийшов, так і завихрив. НВолын. у.
Зави́хтуритися, риться, гл. безл. Захотеться сильно и чтобы скоро сделалось желаемое. Завихтурилося іти в наймички. Вас. 213. *Йому́ зави́хтурилося. Ему вынь да полож. Сл. Нік.
Зави́чити, чу, чиш, гл. Приучить. Завичили так, що голова ваша все свербить, хоч і нічого нема. Лебед. у.
Зави́чка, ки, ж. = Зви́чка. Бра́ти зави́чку. Привыкать, иметь обыкновение. Я й завички не брала удень спати. Змиев. у.
Завища́ти, щу́, щи́ш, гл. Завизжать. Як запищить, як завищить! та й побігла в ліс. Рудч. Ск. II. 20.
Завіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. заві́яти, ві́ю, єш, гл. 1) Веять, повеять. Холодом завіє. Туди (в труну) й вітер не завіє і сонечко не загріє. Мил. 183. 2) Заносить, занести, завеять. Снігом дорогу завіяло. Ой зірву я листочок та
