и пр.) колышек или гвоздь, препятствующий концу обратно выдвинуться из отверстия. Напр., в возу верхние бруски́ в полу́драбку продеты своими концами в отверстия крижівни́ць и закреплены сзади за́гвіздками. Рудч. Чп. 250. 2) Чека, деревянный или железный гвоздь, удерживающий колесо. Рудч. Чп. 250.
Загво́зджувати, джую, єш, сов. в. загвозди́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Забивать, забить гвоздем. Переносно: заморозить. Варвара заварить, Микола загвоздить, а на Гальки сідай в санки. Ном. № 507. 2) Сказать резкость, колкость. Енею в батька загвоздила, щоб довго не базікав тут. Котл. Ен.
Заге́йкати, каю, єш, гл. Закричать: гей! гей!
Загеркота́ти, кочу́, чеш, гл. Закричать (о гусях).
*Заге́цати, цаю, єш, гл. Заерзать. Сл. Нік.
Заги́б, бу, м. Погибель. Вх. Зн. 18.
Заги́ба, би, ж. = Заги́б. Чи нема у вас чого од поганки? Жаден день поганка; то вічня загиба та й годі. Лубен. у.
Загиба́ння, ня, с. Погибание.
Загиба́ти, ба́ю, єш, сов. в. заги́бнути, ну, неш, гл. Погибать, погибнуть, пропадать, пропасть. Горе з жінкою-бідою вік каратати — що маю робити! — мушу загибати! Каменец. у.
Заги́бель, лі, ж. Погибель. На загибель буде тому, хто бере багачку з дому. Чуб. V. 217. Ум. Заги́белька. Бо вже мені за дівчинов загибелька буде. Гол.
Заги́бно, нар. Гибельно, губительно. Загибно робити в заводі. НВолын. у.
Заги́бнути. См. Загиба́ти.
Заги́бок, бку, м. = Заги́б. Вх. Зн. 18.
Заги́джувати, джую, єш, сов. в. заги́дити, джу, диш, гл. Запакощивать, запакостить.
*Заги́джуватися, джуся, єшся, сов. в. заги́дитися, джуся, дишся, гл. Пачкаться, запачкаться, запакоститься.
*Заги́куватий, а, е. Заика. Сл. Нік.
*Заги́куватися, куюся, єшся, гл. Заикаться. Сл. Желех.
Заги́лювати, люю, єш, сов. в. загили́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Ударять, ударить палкою (гі́лкою) мяч, бросая его. 2) Ударять, ударить (человека), заехать. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічю засвітились. Ном. № 3982. Загили́ти ціну́. Запросить слишком много. Загилив таку ціну, що я й одступивсь. Сл. Яворн.
Заги́н, ну, м. Погибель, гибель. *Сл. Желех. До заги́ну. До смерти.
За́гин, ну, м. Изгиб. Сл. Желех.
Загина́ти, на́ю, єш, сов. в. загну́ти, гну́, не́ш, гл. 1) Загибать, загнуть. Оце штучка: загнув пальці та й карлючка. Ном. Прич. стр. загне́ний. НВолын. у. 2) — крючки́. Крючкотворствовать. 3) — матюки́. Бранить по матушке. 4) — сухо́го во́вка. См. Вовк. 5) чо́ртові ковбасу́ = Заломи́ти чо́ртові ковбасу́. См. Заломи́ти. Грин. I. 236. *6) — карлю́чку. Ставить в трудное положение. Отаку йому карлючку загнув. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Загина́тися, на́юся, єшся, сов. в. загну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Загинаться, загнуться.
Заги́нути, ну, неш, гл. Погибнуть. Не загинув єси у неволі, не загинеш із нами, козаками, на волі. Дума. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. Шевч. 46. Ратуй мене, мій батеньку, ратуй, не дай мені да й загинути. Мет. 128.
Загиржа́ти, ржу́, жи́ш, гл. = Заржа́ти. Загиржав по-кінськи. Грин. II. 100.
Заги́рити, рю, риш, гл. Утратить, растратить. Загирив маєток. Вх. Зн. 18.
Загівля́ти, ля́ю, єш, сов. в. загові́ти, ві́ю, єш, гл. Заговляться, заговеться.
*Загі́йний, а, е. 1) Исцеляющий. 2) Исцелимый. Сл. Нік.
Загі́н, го́ну, м. 1) Загон, пашенная полоса. Угор. 2) Отряд. А козаки тим часом сунули з України повагом, свої загони до купи скликаючи. К. Хмельн. 3) Место на реке, где вода течет тихо. Шух. I. 225. *4) Загон, отгороженное место. Надумали вони зробити при дорозі загони для скотини; старші брати
