Він скілько людей згубив тими процентами. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Задавля́чка, ки, ж. Медиц. Жаба, angina. Вх. Зн. 19.
Зада́внений, а, е. Пришедший в давность; застарелый, запущенный (о болезни). Зада́внена х(в)оро́ба. *Застарелая, запущенная болезнь. Ліків треба нам, Пилипе, і то гострих ліків, бо хороба наша важка й задавнена. Лепкий.
Зада́внення, ня, с. Давность, застарелость. Желех.
Зада́внювати, нюю, єш, сов. в. зада́внити, ню, ниш, гл. Запускать, запустить (болезнь). Еге, так воно задавнено, то й важко загоїть. Канев. у.
Зада́внюватися, нююся, єшся, сов. в. зада́внитися, нюся, нишся, гл. Застаревать, застареть.
Зада́ння, ня, с. = Завда́ння. Яке важке задання бути діячем на далекій стороні. Левиц. Пов. 120.
Зада́р, нар. Даром. Вх. Лем. 415.
Зада́рь, нар. = Зада́р. Вх. Зн. 19.
Зада́рювати, рюю, єш, сов. в. задари́ти, рю́, риш, гл. Задаривать, задарить.
Зада́ти, ся. См. Задава́ти, ся.
Зада́ток, тку, м. = Завда́ток.
Зада́ча, чі, ж. Задача. К. Гр. 102.
Задвигті́ти, гчу́, ти́ш, гл. Задрожать. Як ступив… на ті підмости, то вони аж задвигтіли й загули. Левиц. Пов. 330.
Задвижа́ти, жу́, жи́ш, гл. = Задвигті́ти.
*Задві́йний, а, е. Двойной. Сл. Нік.
Задвірко́вий, а, е. Выходящий на двор, позади дома. Дочка на задвіркові двері рип! Чуб. IV. 557.
Задві́рок, рку, м. Двор позади дома, черный двор. Сл. Нік. Схопилась, вискочила на задвірок. Г. Барв. 237.
Задвоя́кий, а, е. Двух родов. Астряби суть задвоякі: астряб великий і малий. Вх. Лем. 415.
*Задебе́літи, лію, єш, гл. Отвердеть. Сл. Нік.
*Задебелі́ти, лію, єш, гл. Остолбенеть. Сл. Нік.
Задекретува́ти, ту́ю, єш, гл. Приказать, дать указ. Як ваше лукаве серце поверне справою, так він бідаха (царь) і задекретує. К. ХП. 32. Одно тілько наше зосталось при нас — живе українське слово. І тому задекретовано згинути. К. ХП. 128.
Заденчи́ти, чу́, чи́ш, гл. = Задни́ти. Діжку ще не заденчено. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Заде́ра, ри, ж. Лучина, щепка. Вх. Лем. 415.
Задера́ка, ки, ж. = Задира́ка.
Задера́чка, ки, ж. Задравшаяся кожа над ногтем, заусеница. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Задереві́ти, ві́ю, єш, гл. Одеревянеть, окоченеть (от холода, смерти). Руки мені задеревіли — чи воно з холоду, чи хто його знає. Камен. у. Як побачила чоловіка, так і задеревіла. Камен. у. Прийшов п'яний, та як заснув, так і задеревів. Камен. у.
Задерев'яні́ти, ні́ю, єш, гл. = Задереві́ти.
Заде́ржувати, жую, єш, сов. в. заде́ржати, жу, жиш, гл. 1) Задерживать, задержать. 2) Удерживать, удержать. Не то господарь, що збереть господарство, — то, що готове задержить. Ном. № 10108.
Заде́ржуватися, жуюся, єшся, сов. в. заде́ржатися, жуся, жи́шся, гл. 1) Задерживаться, задержаться. Чує він, що плуг його за щось задержався. О. 1861. XI. 29. 2) Удерживаться, удержаться, сохраняться, сохраниться. Де-не-де задержались старі шапки.
Задери́ка, ки, об. = Задира́ка.
Задери́куватий, а, е. Задорный. Харьк.
Задери́хвіст, воста, м. В выражении: задери́хвоста да́ти. Удрать без оглядки.
Задері́й, рі́я, м. = Задери́ка. Андрій-задерій. Ном. № 12702.
*За́дерка, ки, ж. Заусеница. Киев.
Задернува́ти, ну́ю, єш, гл. Заложить дерном. Вони викопали яму, насипали грошей, поклали того, що обібравсь грошей стерегти, та й знов засипали й задернували. Канев. у.
Задерну́ти, ну́, не́ш, гл. Задеть, оцарапать. Чеши дідька зрідка, щоб не задернути. Ном. № 1212.
Заде́рти. См. Задира́ти.
Задесе́нець, нця, м. Житель мест-
