Задира́куватий, а, е = Задери́куватий. О. 1861. X. 37.
Задира́ти, ра́ю, єш, сов. в. заде́рти и задра́ти, деру́, ре́ш, гл. 1) Задирать, задрать, поднимать, поднять вверх. Біда вмерла і ноги задерла. Посл. Ворона літає, а дурень голову задирає. Ном. № 6404. 2) Задирать, задрать, начинать, начать ссору. 3) О коростеле: начинать, начать кричать. Як деркач котрого году задере поперед перепілки, то сіно буде дороге. Гринч. I. 15.
Задира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. заде́ртися, задра́тися, деру́ся, ре́шся, гл. 1) Задираться, задраться, подниматься, подняться вверх. Чуприна задралась угору. Рудч. Ск. II. 126. Ніс… задрався догори. Стор. М. Пр. 83. 2) Начинать, начать ссориться, поссориться, повздорить.
*Задира́чка, ки, ж. Заусеница. Сл. Нік.
Зади́рга, ги и зади́рка, ки, ж. 1) Задор; ссора. Кіндрат на задиргу йде. НВолынск. у. 2) Заусеница. Камен. у. Ум. Зади́рочка.
*Зади́ристо, нар. Задорно. А море так задиристо хлюпа у берег, так принадно дзвонить у човни. Коцюб.
Зади́ркуватий, а, е = Задери́куватий.
Зади́рливий, а, е = Задери́куватий. Греб. 409.
*Зади́рливо, нар. Задорно. Соловейко двічі задирливо тьохнув. С. Васильч.
Зади́рчастий, а, е. О дереве: задирающийся. Задирчасте обіддя: ти його так теши, а воно он як задирається. Каневск. у.
За́дих, ху, м. Удушье, астма. Вх. Лем. 415.
Зади́ханий, а, е. Запыхавшийся. Прибігла шинкарка, задихана вся, до мене. МВ. II. 186.
*Зади́хати, хаю, єш, гл. Задышать. Сл. Нік.
Зади́хатися, хаюся, єшся, гл. Запыхаться. Задихавсь, як віл в борозні. Ном. № 1404.
Задиха́тися, ха́юся, єшся, гл. Задыхаться. Трясучи головою і задихаючись, переказує. Стор. М. Пр. 155.
Зади́хливий и зади́шливий, а, е. Удушливый (о человеке). Вх. Лем. 415. Желех.
Задіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. заді́ти, ді́ну, неш и ді́ю, єш, гл. 1) Вдевать, вдеть. Вх. Зн. 89. 2) Девать, деть. Ой знаю я, товаришу, де я їх задію: занесу їх в Чорногору, та там їх посію. Шух. I. 201.
Задіва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. заді́тися, нуся, нешся, гл. 1) Вдеваться, вдеться. 2) Деваться, деться; пропасть, исчезнуть. Вх. Зн. 19.
Заділи́тися, лю́ся, лишся, гл. Ошибиться при сдаче карт. Шкода, хлопче, заділивсь! Перемащуй, лишень, гаразд, та не заділись. Лубен. у.
*Заді́лкуватий, а, е. Сложный. Ця робота дуже заділкувата. Сл. Яворн.
Заділува́ти, лу́ю, єш, гл. Обнести забором.
Заді́ти, ся. См. Задіва́ти, ся.
Заді́яний, а, е. О полевой земле: истощенный, много раз пахавшийся и потерявший плодородие. Земля задіяна. Лубенск. у.
За́дки, нар. Задом (идти). Мнж. 181. Я до його, а він задки, задки.
Задкува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Идти задом, пятиться. Дивлюсь: задкує-задкує — та в двері. Мнж. 2) Идти сзади, следовать. Іде султан; за ним наші задкують небоги. Млр. л. зб. 82.
Задля, пред. Ради, для. Виросте на йому щасливша доля задля людей. Стор. М. Пр. 49. Це вона мене задля того й привела, щоб іззісти у своїй норі. Рудч. Ск. II. 20. Задля його звертають каравани. К. Іов. 14.
*Задляти, ля́ю, єш, гл. = Задля́тися. Сл. Нік. Задля́ти хо́ду. Убавить шагу, замедлить шаги. Юда задляв ходу. Кон.
Задля́тися, ля́юся, єшся, гл. Замедлить, пробыть долго; протянуть. Прочула я, що в неї чоловік умер, — де вже з нею на світі задляється. МВ. II. 143.
Задму́хати, хаю, єш, *одн. в. задмухну́ти, ну́, не́ш, гл. Задуть. *Сл. Желех.
Задни́ти. См. Задина́ти.
За́дниця, ці, ж. То же, что и запа́ска 1, называемая за́дницею в тех случаях, когда этот кусок сукна, надеваемый сзади, противополагается сопровождающему его переднему куску, фартуху, носящему название: попе-
