Юрия) на лубку на степ пастись. ХС. I. 76.
Зазімува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Зазимовать. 2) Истощить дурным кормом за зиму.
За́зір, зору, м. 1) Заметность, приметность. А що іде без прогону, а що світить без зазору? Човен іде без прогону, місяць світить без зазору. Мет. 364. *2) Видитость, признак, след. Раніш-то люди до ста літ доживали, ще й перевалювали сотню, а тепер і зазору цього немає. Крим. Нема й за́зору, — зазо́ром. Нельзя и увидеть, нет и следа, нет и признака. Нема й зазору, де був посіяний ліс. Звенигор. у. У його курей і зазору нема. Черк. у. Ге-ге! та його тут і зазором нема! він чорти батька зна де — в Бесарабії. Каменец. у. Тепер неправда з панами в світлиці і всюди, а правди й зазором не видать, як торішнього снігу. Св. Л. 283.
Зазіха́ння, ня, с. Жадничание, зависть. Чуб. I. 253.
Зазіха́ти, ха́ю, єш, гл. — на що. Льститься на что, жадничать.
*Зазли́дніти, нію, єш, гл. Обеднеть. Сл. Нік.
Зазли́ти, злю́, ли́ш, гл. Очень рассердить, озлобить. Зазлив батька. НВолын. у.
За́злістно, нар. — ста́ло кому́сь. Рассердился кто-либо, зло взяло кого. Зазлістно йому стало. Драг. 89.
За́злість, лости, ж. Вражда, ненависть. За́злість на ко́го ма́ти. Враждовать с кем, ненавидеть кого. Желех.
Зазлости́ти, щу́, сти́ш, гл. Наделать зла, насолить. Він так зазлостив громаді, що вона йому нічого не зробить, чого б він хотів. Черк. у.
Зазмага́тися, га́юся, єшся, гл. Вступить в спор, заспорить. Зазмагалися за той город, та й сваряться, та й позиваються й досі. Гринч.
Зазнава́ння, ня, с. 1) Испытание. 2) Знакомство. 3) Близкие, любовные отношения. А жаль мені дівування, що прежнього зазнавання: ой як же ми любилися. Мил. 117.
Зазнава́ти, наю́, є́ш, сов. в. зазна́ти, на́ю, єш, гл. 1) Помнить, знать, узнать. Тепер яка тут глибиня, а прежні годи, скільки я й зазнаю, то тут так тільки поплюски були води. Кобел. у. Батька й матір ледві зазнаю. МВ. II. 35. На таку виїхав гору, що мій батько й я — от уже й постарівся, а не зазнаємо тут води. Рудч. Ск. I. 117. В хаті… що ступнеш, то й спіткнешся, — уже й не зазнать, коли долівку мазано. Г. Барв. 31. 2) Испытывать, испытать, изведывать, изведать. Я роскоші не зазнала, а літа минають. Мет. 59. Ідуть твої марне літа, не зазнаєш свого світа. Чуб. Зазначала я за свій вік усього: і доброго й лихого. Харьк. Наші діди зазнали біди, наші внуки зазнають муки. Ном. 699.
Зазнава́тися, наю́ся, є́шся, сов. в. зазна́тися, на́юся, єшся, гл. 1) Знакомиться, познакомиться. Їздить, та вже з такими кралями та царями зазнається. ЗОЮР. II. 51. З купцями всякими зазнався в своїй і дальній стороні. Мкр. Г. 61. 2) Сходиться, сойтись, стать в близкие любовные отношения. Одколи зазнався з нею мій Яків, — ні до чого став парубок. МВ. II. 141. Пішов би я до иншої, — зазнався з тобою. Мет. 50. Перше дали нам зазнаться, тепер розлучили. Гринч. III. 186.
Зазна́йбіда, ди, об. Горемыка. Волын. г.
Зазнайо́млювати, люю, єш, сов. в. зазнайо́мити, млю, миш, гл. Знакомить, познакомить.
Зазнайо́млюватися, лююся, єшся, сов. в. зазнайо́митися, млюся, мишся, гл. Знакомиться, познакомиться. Ходімо до його… там і зазнайомишся. Г. Барв. 178.
Зазнаки́, нар. Заведомо.
Зазнако́митися, млюся, мишся, гл. = Зазнайо́митися. Змиев. у.
*Зазнако́млюватися, ююсь, юєшся, сов. в. зазнако́митися, млюся, мишся, гл. = Зазнайо́млюватися, зазнайо́митися. На досвітках хлопці і дівчата гуляють у купі тай зазнакомлюються одні з другим. Крим.
*Зазна́чений, а, е. Обозначенный, означенный, указанный. Сл. Нік.
За́значка, ки, ж. Знак, пометка.
Зазна́чувати, чую, єш, сов. в. зазначи́ти, чу́, чи́ш, гл. Обозначать, обозначить, намечать, наметить. За-
