значи сього дуба, щоб ізнайти потім. Гринч.
Зазна́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. зазначи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Обозначаться, обозначиться; быть намечиваемым, намеченным. Буяння се зазначиться крівавими боями. К. Бай. 18.
За́знобка, ки, ж. Огорчение. Ой у домівці невелику зазнобку зчинили: матку стареньку з двора вигонили. ЗОЮР. I. 20.
Зазо́вини, вин, ж., мн. Пирушка у свадебных гостей после свадьбы. Лебед. у. Цілу ніч пили, гуляли; на другий день вранці приступили до зазовин; по рідні пустились; ходять, п'ють: од гуку, крику Хресці затрусились. Мкр. Н. 40.
Зазоли́ти, лю́, ли́ш, гл. *1) Забучить, защелочить. Не чіпай жлукта, бо я там сорочки зазолила. Пир. у., Конон. 2) Досадить. Ти зазолив мені. НВолын. у.
Зазолоти́ти, чу́, тиш, гл. Зазолотить.
Зазолоти́тися, чу́ся, тишся, гл. Зазолотиться. Зазолотились і верхів'я дерев по лісах. Кв. I. 30.
Зазолоті́ти, ті́ю, єш, гл. = Зазолоти́тися.
Зазо́рений, а, е. Заподозренный. Левч. 44.
Зазо́рити, рю, риш, гл. Заподозрить. Левч. 44.
Зазорі́ти, рі́є, гл. безл. 1) Показаться заре. Лишень зазоріло, — я устав та й пішов. Каменец. у. 2) Засветить, засиять (как звезда). *3) Покрыться, усеяться звездами. А як у погожу нічку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тоту бачить Іванко. Коцюб.
Зазоря́ти, ря́ю, єш, гл. = Зазорі́ти. Темна нічка проминула, божим світом зазоряло. Млак. 77. І надія нова красна, як та ясна зоря…, зазоряє нещасному. Федьк. II. 108.
Зазоря́тися, ря́юся, єшся, гл. Светать, загораться заре.
Зазрі́ти, рю́, ри́ш, гл. = За́здрі́ти. Вх. Лем. 415.
За́зуб, ба, м. 1) Зазубрина, зарубка. Шух. I. 150, 281. 2) Род ловушки для лисиц. См. Пасть. Шух. I. 236.
Зазубе́лити, лю, лиш, гл. Взнуздать. Угор.
За́зубень, бня, м. 1) Тупик, глухой заулок, из которого нет выхода. Леб. у. 2) = За́зубець. *3) Клин, вдающийся в чужое поле. Сл. Яворн.
За́зубець, бця, м. Зазубрина; острый косой зубец для зацепы — на крючках удочек, на баграх и пр. Шух. I. 223, 226.
*Зазу́бина, ни, ж. Зазубрина. Сл. Нік.
Зазу́блювати, люю, єш, сов. в. зазуби́ти, блю́, би́ш, гл. 1) Загинуть, загнуть крючком. 2) Делать, сделать зазубрины (на лезвии и пр.), зазубривать, зазубрить. Ніж зазубив. 3) — зу́би. Выставить зубы? оскалиться? Встречено только в нар. поговорке: Лізе кусіка з-за сусіка, зуби зазубила, очі заочила, руки заручила, ноги заножила. Зоря, 1883, стр. 323.
Зазу́блюватися, лююся, єшся, сов. в. зазуби́тися, блю́ся, бишся, гл. 1) Покрываться, покрыться зазубринами. Ніж зазубився. Гринч. 2) Впиваться, впиться (зубами). Желех.
Зазу́ванець, нця, м. Каждый из пары сапог, так сделанный, что его можно надевать безразлично на обе ноги. Вх. Зн. 19.
Зазува́ти, ва́ю, єш, сов. в. зазу́ти, зу́ю, єш, гл. Обувать, обуть. Черевички везе: зазувай, защипай. Гол. II. 190.
Зазу́вистий, а, е. Об обуви: просторный. Зазувисті чоботи. Гол. Од. 49.
Зазу́ленька, ки, ж. Ум. от зазу́ля.
Зазу́лька, ки, ж. 1) Ум. от зазу́ля. 2) Насек. То же, что и со́нечко, божья коровка, Coccinella septempunctata. Вх. Пч. I. 5.
Зазу́ля, лі, ж. = Зозу́ля. Гал. Употребляется также как название коровы. Kolb. I. 65. — жиді́вська. Пт. удод. Вх. Пч. II. 15. Ум. Зазу́ленька, зазу́лька.
Заіржа́віти, вію, єш, гл. Покрыться ржавчиной, заржаветь. Була колись правда, та заіржавіла. Посл.
Заіржа́ти, жу́, же́ш, гл. = Заржа́ти. А кінь заіржав, аж ліс задріжав. Грин. III. 216.
Заіскри́ти, крю́, ри́ш, гл. Заискриться. Засвітили зорі, замиготіли,
