заіскрили. Мир. ХРВ. 31. Кришталем заіскрила роса по зеленій траві. Мир. ХРВ. 39. Очі в неї заіскрили, заграли. Мир. ХРВ. 7.
Заіскри́тися, рю́ся, ри́шся, гл. = Заіскри́ти. Затокотіло у Кобзи серце, заіскрились очі. Стор. М. Пр. 77.
Заїда́ння, ня, с. 1) Заедание (чем). 2) Заедание, загрызение (кого). 3) Погубление (кого). 4) Захватывание (чужого добра). К. ЦН. 243.
Заїда́ти, да́ю, єш, сов. в. заїсти, їм, їси́, гл. 1) Заедать, заесть. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449. 2) Заедать, заесть, загрызть (кого). 3) Губить, погубить, не дать жить. Чи я в тебе, моя мати, увесь хліб поїла, що ти мене, моя мати, та навік заїла. Мет. Старий став я: літа мої вороги заїли. К. Псал. Світ мені зав'язав, заїв мій вік рожевий. Г. Барв. 4) Захватывать, захватить (чужое добро). Одні в одних достатки заїдають. К. ЦН. III. Он мого полтинника заїла… А мого карбованця… Мир. Пов. I. 131. *Ри́ба заїда́є. Рыба начинает клевать. Коли поплавець дріжить, це значиться, що риба заїдає (червяка); а як заїсть, то поплавець упірне в воду. Крим.
Заїда́тися, да́юся, єшся, сов. в. заїстися, їмся, їси́ся, гл. 1) Грызться, кусать друг друга. Бджола заїдається. О. 1861. XI. Свид. 69. 2) Ссориться, поссориться, поспорить. Заїлись із гетьманом пани — порубають. ЗОЮР. II. 167. Заївся писарь з старшиною. Канев. у. 3) О собаке: сильно нападать, лаять. *4) Об'есться, обожраться. Спасибі за цукерки! Сьогодні я заїмся цими цукерками. Крим.
За́їди, дїв, м. мн. 1) Язвинки по углам рта. 2) Желтая кожица в углах клюва молодых птиц. Пташки цвірінькали, роздявляючи червоні роти з жовтими заїдами. Левиц. Пов. 150. 3) Хищение, пользование чужим. А і тогді не без заїдів було: не дали нам за треть года жаловання. ЗОЮР. I. 70. Усюди не без заїдів. Ном. № 10627.
За́їдки, ків, м. мн. Закуска, дессерт. Солоденькі заїдки.
Заїдливий, а, е. 1) Злой, привязчивый. Часом у руках і ціпок є, може б де-котру заїдливішу (собаку) зачепив би чи по морді, чи по боку. Греб. 408. 2) Ссорливый, сварливый. Безумний сам гнівом себе вбиває, заїдливий від думок своїх сохне. К. Іов. 11.
Заїдня́, ні́, ж. Ссора, грызня. В хаті заїдня, колотнеча: содома піднялась, що й не сказати: Мася з матіррю зуб на зуб стинається. Св. Л. 278.
Заїжджа́ти, жа́ю, єш, гл. = Заїзди́ти. Ото та дівчина росте, а царевич усе заїжджає, як на охоту приїде. Нар. ск.
Заїжджий, а, е. Заезжий, приезжий. Заїжджому росказувала бабуся про убогі вжитки. Ном., стр. 284, № 1509.
Заїжка, ки, ж. Закуска, заеданье чем. Чарку вип'є для заїжки, та й більше ніяк не п'є. Слов. Д. Эварн.
Заїзд, ду, м. 1) Наезд. Було б то тобі меншого брата на заїзди висилати. Мет. 451. 2) Приезд (на базар, на ярмарку). Нема тепер заїзду ніякого. 3) Постоялый двор. Де б тут найти заїзд, щоб переночувати? Грин. II. 124. От приїжджає той царенко в той город і став собі у заїзді. Рудч. Ск. I. 126. *4) Заезд (на бегах). Сл. Нік.
Заїзди́ти, джу́, ди́ш, сов. в. заїхати, їду, деш, гл. 1) Заезжать, заехать. Заїхав на чужину. Їхав козак із війни, та заїхав до вдови. Чуб. V. 66. Заїхав за Дунай, та й додому не думай. Ном. № 708. 2) Успевать, успеть доехать. Ми ще засвітла заїдемо у Горовицю. Уман. у.
Заїздити, джу, диш, гл. Заездить, изнурить ездой. Заїздив коника, заїздив другого… Скажи, серце, правду, чи що буде з того. Чуб. V. 116.
Заїздни́й, а́, е́. Заезжий, постоялый. Заїздний двір. Пан звелів коней зупинити коло заїздного двору. МВ. (О. 1862. III. 51).
Заїка, ки, м. и ж. Заика. Бог дав чоловіка: і сопливый, і заїка. Нп. Аф. Ум. Заїчка. Ув. Заїчище.
Заїка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. заїкну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Заикаться, заикнуться. Аф.
Заїкуватий, а, е. Заикающийся. Аф.
*Заїмий, а, е. 1) Заядлый. 2) Ядовитый в переносн. смысле. Сл. Яворн.
*Заїмщик, ка, м. Кредитор. Торік
