напозичавсь грошей, а тепер заїмщики до нього — з векселями. Крим.
За́їнько, ка, м. Ум. от за́єць.
*Заїсти, їм, їси́, гл. = Заїда́ти.
Заї́хати. 1) См. Заїзди́ти. 2) Под'ехать. Заїхав дід возом перед самі вікна. Черемш.
Заїчище, щі, об. Ув. от заїка.
Заїчка, ки, ж. Ум. от заїка.
За́йвий, а, е. Лишний. Левиц. Пов. 22. Давай вони зерном ділиться. От одно зерно та зайве було. Рудч. Ск. I. 141. За́йва мо́ва. Лишние слова. О, я зайвої мови не люблю. Черк. у. За́йва годи́на. Свободное время. Як матиму зайву годину, — зайду.
Зайвина́, ни́, ж. 1) Излишек, избыток. Слава богу, що хліба є у зайвину. Борз. у. Нема ладу ні раз! казав же ж їй: не напікай паляниць у зайвину. Васильк. у. За батька багато було зайвини, а це вже звівся з худоби. Васильк. у. 2) Запас. А він тії гроші сховав на зайвину в кишеню. Се в вас про зайвину. Козел. у. Ум. За́йвинка. Тому добре жить, у кого є з зайвинки, та трохи свого приробить. Васильк. у.
За́йво, нар. Излишне, напрасно, тщетно. Ні, нічого я не чув на його недоброго, — нічого зайво й кохати. Павлогр. у.
За́йворонок, нка, м. = Жа́йворонок. Ум. За́йвороночок. Ой ти, братіку зайвороночку, пусти мене у сусіди. Чуб. V. 860.
За́йда, ди, об. 1) Захожий человек. Желех. 2) Род большого мешка. Широкий великий міх і довгий, на кроснах. Вх. Лем. 415. Ум. За́йдочка.
Зайде́й, де́я, м. = За́йда 1. Шух. I. 33.
За́йдений, а, е. Захожий. То чоловік не наш; він зайдений відкілясь. Екатерин. у.
Зайде́я, де́ї, об. = Зайде́й. Желех.
Зайди́голова, ви, об. 1) Мудрствующий, умствующий фантазер. 2) Сумасброд.
Зайди́кати, каю, єш, гл. Начать повторять: іди́! йди́! Іди собі! іди, йди! зайдикав Порох. Мир. ХРВ. 180.
Зайди́світ, та, м. Бродяга, авантюрист. Пройдисвіте, зайдисвіте, всі дороги знаєш. Гол. I. 261.
За́йдочка, ки, об. Ум. от за́йда.
*Займа́н, ну́, м. = Займа́ння 5. Поїхав отой чеченець світом на займан, а ми всі поснули, бо думали — де буде вже займану сеї ночи. Пир. у., Конон. Взя́ти у займа́н. Захватывать на потраве. Пир. у., Конон.
Займа́ння, ня, с. 1) Трогание. 2) Затрагивание, задевание. Займаєш людей, — вилізе тобі колись те займання боком. Харьк. 3) Занятие (чего). 4) Захват. У полон займання. Гринч. 5) Загоняние, заарестование домашних животных, пойманных на потраве. Краще б я й не займав тих волів, а то з того займання тільки клопоту мені та сварки з людьми. Харьк.
Займанщи́на, ни, ж. Земля, приобретенная правом первого занятия (jus primae occupationis). Благослови, пане гетьмане, заняти займанщину! — Та й займе, скільки оком закине, степу, гаїв, сіножатей, рибних озір, і вже це його родова земля. К. ЧР. 199. Мусив проганяти черкесів з їх стародавніх займанщин. О. 1862. X. 111.
За́ймань, ні, ж. 1) = Займанщи́на. По займані, пліндровині шляхетській, живе народ. К. Дз. 100. Була у нас у займані на Галах береза суховерха… Чия вона? Нічия, так як сама займань — громадська. Г. Барв. 468. 2) У за́ймані́ бу́ти. О домашних животных: быть заарестованными после поимки на потраве. Кабан твій у займані, викупи, то й візьмеш! Левиц. К. С. 198. Вже наші телята два дні в займані у Кисляка: у житі ка' піймав. Канев. у.
Займа́ти, ма́ю, єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, йму́, меш, гл. 1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. I. 15. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. ЗОЮР. I. 249. Сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать с кем. Чужі, брате, сестри з дому божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. Макс. (1849), 10. 2) Затра-
