гивать, затронуть, задевать, задеть. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв. Гринч. 3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та зеленого жита жати, та займеш широкую постать. Мет. 224. 4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Чуб. III. 417. Полю, — займаю не тільки бур'ян, да й буряки, і все… так і оголила. Г. Барв. 80. У поло́н заня́ти. Взять в плен, захватить в неволю. Чи її убито, чи в полон занято? Чуб. V. 628. 5) Загонять, загнать (домашних животных). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Ном. № 12095. Заняла я коровиці, на росу погнала. Грин. III. 685. Чаще употребляется в более тесном значении: захватив животных на потраве, запереть их впредь до выкупа хозяином. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. Чуб. III. 67. 6) О людях: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене лаяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Полт. г. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! Г. Барв. 322. 7) О душевных движениях: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41. Тихо так усюди, тільки соловейки співають… так душу твою й займає. Г. Барв. 136.
Займа́тися и заніма́тися, ма́юся, єшся, сов. в. зайня́тися и заня́тися, йму́ся, мешся, гл. 1) Загораться, загореться, воспламеняться, воспламениться. Дмеш, дмеш, — ніяк не займається. Дров нарубав гнилих, то вони підсохнуть трохи та й займуться. Рудч. Ск. I. 124. Еге, гаси тепер, як занялось! Хата, 138. На зорю́, на світ займа́тися. Светать. Почина на світ займатись. МВ. II. 61. Іще й на зорю не займається — імла. МВ. I. 13. 2) Краснеть, покраснеть от гнева, вспыхивать, вспыхнуть. А він як відкаже добре панові, то той так і займеться. Черк. у. Очі горіли, вся зайнялась і уші почервоніли. Г. Барв. 218. 3) Дух заня́вся. Дыхание захватило. Руки й ноги затрусились, у животі похолонуло, і дух занявсь, а сама ні з місця. Кв. I. 31. *4) — чимсь. Заниматься чем-нибудь. У нас як займався батько яким-небудь ремеслом, то буде й син займатися. Крим.
*Займе́нник, ка, м. Местоимение (граммат.). Сл. Нік.
За́йми́на́, ни, ж. = Займанщи́на. Черниг. г.
*Займи́стий, а, е. Огнеопасный. Сл. Дубр.
Займи́ти, млю, миш, гл. = Зайня́ти. Посліднюю корову з загороди займив. Федьк.
За́ймище, ща, с. 1) Занятое место вообще, в частности то же, что и займанщи́на. Не буде він багатий, а ні щасний, і займище його ушир не піде. К. Іов. 34. *2) Заимка, поле, земля. Хата тут, а займище там. Крим.
Зайня́ти, ся. См. Займа́ти, ся.
Зайо́лзаний, а, е = Заяло́зений. Мир. ХРВ. 92.
Зайоло́зити, жу, зиш, гл. = Заяло́зити.
Зайо́м, йму, м. Первоначальное завладение землей. Черниг. Рід його благий осягне займом землю. К. Псал. 57.
Зайти́, ся. См. Захо́дити, ся.
За́йців, цева, ве. Принадлежащий зайцу. — льон. Раст. Linaria vulg. Желех.
Зайча́, ча́ти, с. Зайченок.
Зайча́тина, ни, ж. Мясо зайца.
Зайча́чий, а, е. Относящийся к зайцу.
Зайченя́, ня́ти, с. = Зайча́.
За́йчик, ка, м. 1) Ум. от за́єць. Зайчик-лапанчик. Рудч. Ск. II. 1. Зайчик-побігайчик. Рудч. Ск. II. 2. 2) Часть снаряда для прядения шерсти, состоящая из двух вертикальных параллельных столбиков, прикрепленных к постаменту из доски. Каждый столбик имеет кожаную петлю, в которую вкладывается прядильное веретено. Вас. 153. 3) Движущиеся солнечные пятна, отблеск от воды, зеркала, движущийся по стене, и пр. Сонце ускоче у вікно, забігає зайчиками по стінах, по долівці. Мир. Пов. II. 120. 4) Род детской игры. Ив. 72. 5) Раст. Lepidium ruderale L. ЗЮЗО. I. 126.
Зайчи́ха, хи, ж. Самка зайца.
