Зайчи́ця, ці, ж. = Зайчи́ха. Рудч. Ск. I. 139. Зайчиця з зайченятами. Мнж. 30.
За́йчичок, чка, м. Ум. от за́єць.
За́йшлий, а, е. Захожий. Це чоловік зайшлий. НВолын. у.
Зак, нар. = За́ки.
Закабли́, лі́в, м. мн. Задники сапога. Дам лиха закаблукам, дам лиха закаблам, достанеться й передам. Шевч. 369.
Закаблу́к, ка, м. 1) Задник (в сапоге). Од Полтави до Прилуки заламала закаблуки. Нп. 2) Ха́та закаблу́ком. Дом, построенный в виде буквы Г, *«глаголем». Лебед. у. Ум. Закаблу́чок. Купив мені черевички, — закаблучки риплять. Грин. III. 654.
*Закаблу́ка, ки, ж. Закаблучье. Крим.
Закаблу́чувати, чую, єш, сов. в. закаблу́чити, чу, чиш, гл. Загибать, загнуть. Желех.
Закавра́ш, ша, м. = Закарва́ш. К. С. 1893. XII. 447. Сим. 206.
Закавча́ти, чу́, чи́ш, гл. Запищать.
Закав'я́дити, дило, гл. безл. Затошнить. Гадяч. у. Слов. Д. Эварн.
Закади́ти, джу́, диш, гл. 1) Закадить (ладоном). 2) Задымить. Витяг з кишені гаманець з своїм тютюном і закадив махоркою. Левиц. Пов. 232.
*Закаже́ння, ня, с. Заражение (крови). Московська шабля свіжо гострена, закаження не буде. Лепкий.
Зака́з, зу́, м. 1) Приказ, распоряжение. А тут уже й заказ єсть: бігають по селах осаули на конях і всі громади, чоловіків, жінок, дітей виганяють, щоб на ранок у Василівщині стали привітать круля. О. 1862. II. 59. 2) Запрещение. Вийшов з палати заказ, щоб не рубали лісу. Прилуц. у.
Зака́заний, а, е. Запрещенный, заповедный.
Зака́зни́к, ка, м. 1) Приказывающий, распоряжающийся; приказчик. 2) Заповедный лес. Харьк. Ум. Зака́зничок. Ув. Зака́знище. Заказнище (осаул), вставши рано, кричить під віконце, щоби выйти на панщину. Грин. III. 634.
Зака́зувати, зую, єш, сов. в. заказа́ти, кажу́, жеш, гл. 1) Приказывать, приказать, наказывать, наказать, делать, сделать распоряжение. Ой заказано і загадано всім козаченькам у військо йти. Маркев. 24. Поховали його, як він заказав. Мнж. 36. Тепер закажу світові всьому: нехай не вірить ніхто нікому. Нп. 2) Запрещать, запретить. Як я в матері гуляла, — мати не спиняла, а тепера іспинила чужая дитина, і світ мені зав'язала, гулять заказала. Гринч. III. 86. Ой мені мати заказала, щоб я з тобою нігде не стояла. Мет. *3) Предостерегать, предостеречь, отсоветовать. Сл. Нік.
Зака́йок, йку, м. = Зака́льок.
Зака́кати, каю, єш, гл. Детск. запачкать экскрементами.
Зака́л, лу, м., и зака́ла, ли, ж. 1) В хлебе: закал, нерыхлый слой хлеба над нижней коркой. 2) Трещина, скважина. Направо ся тягне широкий мур, а в мурі щось чути, шепоче, вендровник звертає там очі, аж тутки в закалі, гей срібний шнур, збігаються нори в студений чур. Федьк. I. 93. Ум. Зака́лець. Такий хліб удався, що кіт би за шкуру сховався: закалець на палець. Ном. № 12283.
Закаламу́чувати, чую, єш, сов. в. закаламу́тити, чу, тиш, гл. 1) Возмущать, возмутить. 2) Замутить, сделать мутным.
Закалата́ти, та́ю, єш, гл. 1) Застучать в калата́ло (колотушка) 2) Зазвонить в колокол учащенными ударами.
*Закалата́тися, та́юся, єшся, гл. Забиться. Серце закалаталось — мало не вискочить. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Зака́лець, льця, м. Ум. от зака́л.
Закалі́чити, чу, чиш, гл. = Скалі́чити. Желех.
Закалічі́ти, чі́ю, єш, гл. Сделаться калекой. Закалічів він давненько вже. Черк. у.
Зака́льок, ка, м. = Зака́лець.
*Зака́льцюва́тий, а, е. С закальцем. Сл. Желех.
Закалю́жений, а, е. Испачканный в жидкой грязи. Свиня закалюжена. Змиев. у.
Закаля́ти, ля́ю, єш, гл. Запачкать.
