Він оставсь на дворі, закаляв чобіт. Рудч. Ск. I. 67.
Закама́рок, рку, м. Закоулок, *укромное место. Раз, як ховався він по закамарках, нахопився на його якийсь чоловік. Стор. I. 54.
Закамени́ти, ню́, ни́ш, гл. Превратить в камень. Желех.
*Закамені́лий, а, е. Окаменевший. Стоїть, мов закаменілий. Крим.
Закамені́ти, закам'яні́ти, ні́ю, єш, гл. Окаменеть. А всім безбожникам уста закаменіють. К. Псал. 252. Закаменій ти, мій язику! Рудан. I. 28.
*Закамеши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Поспешать, заторопиться. Троянці всі заворушились, завештались, закамешились на жертву приганять биків. Котл.
*Закандзю́блювати, люю, єш, сов. в. закандзю́бити, блю, биш, гл. 1) Загинать, загнуть (крючком). 2) Задирать, задрать. Диви, як носа закандзюбив — і не дістанеш! Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Закандзю́блюватися, лююся, єшся, сов. в. закандзю́битися, блюся, бишся, гл. 1) Загинаться, загнуться (крючком). Ніс закандзюбився як у кобця. Стор. М. Пр. 4. Воно́ таки́ на ді́ло закандзю́билось. Ном. № 10010. Похоже, как-будто что-то из этого выйдет. *2) Начинать делаться кем. Вже й воно на щось закандзюбилось. Тобіл. На пана закандзюбився. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
*Заканти́ка, ки, м. Закадычный приятель, друг. Зібралося нас троє закантик. Крим.
Закану́дити, дило, гл. безл. Затошнить. Харьк. у.
Заканю́чити, чу, чиш, гл. Заклянчить.
Зака́пати, паю, єш, гл. = Закра́пати. Червона кров закапала з пучки. МВ. II. 66.
Закапе́лок, лку, м. Место за печкой, печурка, закоулок. Той їх і в хату уведе, і в комору, і на горище, і де є який закапелок усюди. Кв. II. 285. Сиділи б отам тихенько по своїх закапелках. Канев. у.
Закарбо́вувати, вую, єш, сов. в. закарбува́ти, бу́ю, єш, гл. 1) Делать, сделать зарубки, *обозначать, обозначить. Сл. Нік. *2) Записывать, ставить в счет кому. А на кого її (кривду) закарбувати? Франко.
Закарва́ш, шу, м. Обшлаг, отворот рукава.
Закарлю́ка, ки, ж. Крючок, загиб. Ум. Закарлю́чка. О. 1862. I. 79.
Закарлю́чистий, а, е. Со многими загибами, поворотами. Пішов собі знову блукати по закарлючистих улицях московських. О. 1861. Шевч. X. 4.
Закарлю́чка, ки, ж. Ум. от закарлю́ка. *Сл. Желех. Левч.
Закарлю́чувати, чую, єш, сов. в. закарлю́чити, чу, чиш, гл. Загинать, загнуть крючком. *Сл. Желех.
Закарлю́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. закарлю́читися, чуся, чишся, гл. Сгинаться, согнуться крючком.
Закастри́ти, рю́, ри́ш, гл. Загромоздить, заставить пространство вещами. Сіни там невеликі, та ще так закастрено, що й повернуться ніде, — настановлено всього. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Зака́сувати, сую, єш, сов. в. закаса́ти, са́ю, єш, гл. Засучивать, засучить, заворачивать, заворотить. Рукава в неї за білі лікті закасовані. МВ. II. 176.
Закасува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Превзойти. Мій буланий навзаводах закасував його мишатого. К. Михальч. 2) Уничтожить, исключить. Колись до війська людей вербували, а тепер їх закасували. К. Михальч.
Зака́суватися, суюся, єшся, сов. в. закаса́тися, са́юся, єшся, гл. Подбирать, подобрать, поднимать, поднять платье, полы шубы и пр. Гол. Од. 28.
*Заката́ти, та́ю, єш, гл. Закатить. Закатав йому десять різок на году. Крим.
Зака́тний, а, е. Зверский, свирепый.
Закато́ваний, а, е. 1) Замученный истязаниями, пытками. 2) Неуступчивый, упрямый. Він закатований та упертий. Левиц. Пов. 106.
Закато́вувати, вую, єш, сов. в. закатува́ти, ту́ю, єш, гл. Замучивать, замучить.
Закахи́кати, каю, єш, гл. Закашлять сухим кашлем.
