Зака́хкати, каю, єш, гл. Об утке: закричать. Знялись з води утята, закахкають і ну степом круглять. Греб. 387.
Закацу́бнути, бну, неш, гл. = Закацю́бнути.
Закацю́бнути и закацю́бти, бну, неш, гл. Окоченеть от холода, затвердеть от мороза. Мороз добрий, бачу: оце допіру повісила на плоті сорочки, а вже й закацюбли. Черк. у.
Закача́тися, ча́юся, єшся, гл. Закатываться. Ясна зіронька закачається, мене матінка сподівається. Чуб. V. 747.
*Зака́чистий, а, е = Зако́тистий.
Зака́чувати, чую, єш, сов. в. закача́ти, ча́ю, єш, гл. 1) = Зака́сувати, закаса́ти. 2) — гли́ну. У горшечников: смоченную водой глину смешивать так, чтобы обратить ее в тестообразную массу. Вас. 178.
Зака́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. закача́тися, ча́юся, єшся, гл. = Зака́суватися, закаса́тися. Очеретом качки гнала, високо м ся закачала. Чуб. V. 1180.
Закачу́рити, рю, риш, гл. — хвіст. Свить кольцом хвост. Пес закачурит хвіст як обарянец. Вх. Лем. 415.
Зака́шляти, ляю, єш, гл. Закашлять.
Зака́шлятися, ляюся, єшся, гл. Закашляться. Батюшка сів проти неї та й закашлявся. МВ. II. 203.
Заква́кати, каю, єш, гл. Заквакать.
Заква́сити, ся. См. Заква́шувати, ся.
Заквасува́ти, су́ю, єш, гл. Запереть, посадить. Закували хлопця молодого та в тюрму заквасували. Шевч. 454.
Заква́шувати, шую, єш, сов. в. заква́сити, шу, сиш, гл. Заквашивать, заквасить. Вона швидче ті невдалі булочки знов у діжу та й заквасила. Мнж. 97.
Заква́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. заква́ситися, шуся, сишся, гл. Закисать, закиснуть.
Заквили́ти, лю́, лиш, гл. Жалобно застонать, заплакать. Заквилило два соколоньки, на воротях сидячи. Рк. Макс. Заквилить дитятко, схилиться до його Маруся гойдати. МВ. II. 180.
Заквита́ти, та́ю, єш, гл. Внести в список, в запись. Піп по лейстрах заквитав, що Савка, прозвищем Знемога… для шпиталя той двір оддав. Мкр. Г. 63.
Заквитува́ти, ту́ю, єш, гл. = Заквита́ти.
Заквіта́ти, та́ю, єш, сов. в. закві́тнути, ну, неш, гл. Зацветать, зацвесть. Які тоті квітки красні, котрі заквітають. Гол. II. 797. Ой заквітли хвіялочки, заквітли. Гол. I. 335.
Закві́тчаний, а, е. 1) Убраный, украшеный цветами, лентами и пр. Закві́тчана ді́вчина. Девушка с цветами на голове. 2) Закві́тчаний вік. Счастливая жизнь. Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік! Г. Барв. 399.
Закві́тчувати, чую, єш, сов. в. заквітча́ти, ча́ю, єш, гл. Убирать, убрать, украшать, украсить цветами (преимущественно голову), а также и цветными ягодами, материями и пр. Покладе косу на голову поверх скиндячок вінком та заквітча квітками. Кв. I. 75. Иноді труну заквітчують калиною. Ном. № 13427.
Закві́тчуватися, чуюся, єшся, сов. в. заквітча́тися, ча́юся, єшся, гл. Украшаться, украситься цветами (преимущественно о голове девушек), а также и вообще чем-либо цветным. Квітки рвала, заквітчалася. Чуб. III. 406.
Заквіча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Закуві́кати.
*Закві́ччувати, ся, заквічча́ти, ся = Закві́тчувати, ся, заквітча́ти, ся.
Заквокта́ти, кчу́, чеш, гл. О наседке: закудахкать.
Закепкува́ти, ку́ю, єш, гл. — з ко́го. Посмеяться над кем; начать над кем смеяться, насмехаться.
За́ки, нар. Пока. Велю коням оброк дати, возниченькам постояти, заки мати прийде з саду. Мет. 226. Заки я схаменулась, — його вже й немає. МВ. (О. 1862. III. 60).
Закива́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Закивать. 2) П'ята́ми закива́ти. Убежать. Закивали п'ятами скілько видно. Кв. II.
