кий шматок, скілько то очей заздриться на його. Мир. Пов. I. 153.
За́здрівий, а, е = За́здрісний. Заздрівому боком вилізе. Ном. 4821.
*Заздрі́нний, а, е. Замеченный, бывший на замечании. Сл. Нік.
*За́здрісливий, а, е = За́здрісний.
За́здрісний, за́здросний, а, е. Завистливый. Заздрісні очі. Каменец. у. Заздросний чоловік. Каменец. у.
За́здрісно, нар. 1) Завистливо. 2) Завидно. Щасливі, думаю, люде на світі!.. І стане мені якось і заздрісно, і жаль мене бере. Левиц. ПЙО. I. 493.
За́здрість, рости, ж. Зависть. Нема щастя без заздрості. Ном. № 1713. Завидько з заздрости нудився. Мкр. Н. 37. — ма́ти на ко́го. Завидовать кому. Заздрість має на його. НВолын. у.
За́здрі́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Увидеть, завидеть; заметить. Заздріла роззяву на порозі. О. 1861. III. 96. Заздріла, що у дворі багато людей. Константиногр. у. 2) Заглянуть. Вони судять, як нас видять, не заздрівши в груди. Федьк. II. 80.
За́здро, нар. Завидно. НВолын. у. Треба крови, брата крови, бо заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті. Шевч. 182.
За́здростити, щу, стиш, гл. — на. Завидовать. Заздростить, на воли його. НВолынск. у.
За́здрощі, щей и щів ж., мн. Зависть, завистливость. Ком. I. 54. Що вже сестри з заздрощів не вигадували на меншу, а царевич з нею одружився. Стор. I. 70.
Заздрува́ти, ру́ю, єш, гл. — на. = За́здростити. Чого бо ти заздруєш на мою худобу! Хиба в мене скарби які, чи що? Екатер. г.
Зазелени́ти, ню́, ни́ш, гл. Сделать зеленым, выпачкать в зеленую краску. *Сл. Желех.
Зазелені́ти, ні́ю, єш, гл. Зазеленеть. Діраве радно все поле закрило, бога просило, щоб ся зазеленіло. Ном., стр. 300. От весна настає: хліба скрізь посходили, — зазеленіло. Рудч. Ск. II. 194.
За́зелень, нар. Незрелым, зеленым. Садовини не продавай зазелень.
Заззя́ти, зя́ю, єш, гл. = Зася́ти. Заззяли стовпи все золотії. Гринч. III. 11.
Зази́в, ву, м. Зазыв, приглашение. Прилуц. у.
Зазива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зазва́ти, ву́, ве́ш, гл. 1) Зазывать, зазвать. У світлиці кам'яниці зазивала. Дума. *2) — кого́. Приглашать. Я вже був думав зазивати його до себе, а він і сам зайшов до мене. Крим.
*Зазива́тися, ва́юся, єшся, гл. Взаимно друг друга приглашать в гости. Черном.
Зазивни́й, а́, е́. 1) Воззывный. Зазивни́й лист. Воззвание. Зазивний лист до української интелліґенції. К. ХП. 113. *2) Пригласительный. А чи ви вже порозсилали зазивні листи? Крим.
За́зир, ру, м. = За́зір. Виралили стародавні гроші, що й зазиру їм тепер нема. Васильк. у.
Зазира́ти, ра́ю, єш, сов. в. зазирну́ти, ну́, не́ш, гл. Заглядывать, заглянуть. Бодай умірати і в свій горщок зазирати. Ном. № 9616. Срібнорогий в воду зазирає. К. Досв. 67. 2) = Зазіха́ти. Хоч би мені дали моргів два, бо де ж мені на більше зазирати. Мог. у.
Зази́рити, рю, риш, гл. Увидеть, завидеть. Все наше, що кругом зазирить око. К. ЦН. 189. І знов далі пійшов, поки свого рідного краю зазирив. Г. Барв. 412.
Зазирни́й, а́, е́. Яркий (о цветах). Киев. у.
Зазирну́ти. См. Зазира́ти.
Зазича́ти, ча́ю, єш, сов. в. зази́чити, чу, чиш, гл. = Позича́ти, пози́чити. Ті гроші, що твій чоловік зазичив у Загнибіди, хай твоя дочка одслуже. Мир. Пов. I. 170.
За́зімки, ків, м., мн. Начало зимы, заморозки, первые холода. Екатер. у. Берд. у. У Мнж., 180: последние заморозки.
Зазі́мкуватий, а, е. Который зимой тощает, болеет, а весной поправляется. Зазімкуватий віл. Черк. у. Мо' я ще довго проживу, мо' я така зазімкувата.
Зазімо́ваний, а, е. Отощавший за зиму. І зазімовану свиню вивозять (на
