усск. окр. *2) Заработанный. Це не крадене, це моє, зажите. Умань. Ефр.
Зажи́тися. См. Зажива́тися.
За́жма, за́жмагом, нар. Сколько рука хватит, сколько можно захватить рукой (рвать). Вибрала льон зажма. НВолын. у. Рву щавель зажмагом, щоб пан не піймав. НВолын. у.
*Зажміни́ти. Зажміни́ти ру́ку. Повредить горсть руки при жатве. Як жнеш, то можна зажмінити руки, і це, як тільки зажміниш руку котру-небудь, то зараз буле біда, бо ніяк не можна жати. Крим.
*За́жмуром, нар. Без оглядки, наобум. Як можна в таке діло зажмуром іти? Ол. Пчілка.
Зажму́рювати, рюю, єш, сов. в. зажму́рити, рю, риш, гл. Зажмуривать, зажмурить (глаза). *Сл. Желех.
Зажни́вний, а, е. Относящийся ко времени жатвы. Зажни́вні пісні́. Песни, которые поют во время жатвы.
Зажо́вклий, а, е. Пожелтевший. Де-не-де зазеленіє бліде зажовкле стебло. Мир. Пов. II. 85. Бліда та зажовкла, наче зав'яла квітка. Мир. Пов. II. 51.
*Зажо́вкнути, ну, неш, гл. Пожелтеть, изжелтеть. Гірки старі, аж зажовкли. Крим.
Зажовти́ти, вчу́, ти́ш, гл. Сделать желтым. *Сл. Желех.
Зажовті́лий, а, е. Зажелтевший.
Зажовті́ти, ті́ю, єш, гл. Зажелтеть. Ой чиє ж то поле зажовтіло, стоя? Чуб. III. 242.
Зажо́га, ги, ж. Поджог. Без зажоги й дрова не горять. Ном. № 3298.
*Зажо́гнутися, нуся, нешся, гл. Зажечься, поджечься. Як буде Страшний Суд, знесеться Ілля з неба на землю в вогненній колісниці, то тоді зажогнеться земля. Крим.
Зажо́н, ну, м. = Зажи́н. Сим. 204.
Зажо́хатися, хаюся, єшся, гл. Заболеть от жары (о жирных животных). Зажохавсь віл. Каменец. у.
Зажо́хнутися, нуся, нешся, гл. *Задохнуться, издохнуть от жары (о жирных животных). Як добре вгодована свиня, а спека та далеко гнати, то й зажохнеться. Камен. у. Иронически говорится и о толстом человеке.
*Зажу́рений, а, е. Опечаленый. Сл. Нік.
Зажу́рювати, рюю, єш, сов. в. зажури́ти, рю́, риш, гл. Опечаливать, опечалить. Зажурив того Івана. Рудч. Ск. II. 120.
Зажу́рюватися, рююся, єшся, сов. в. зажури́тися, рю́ся, ришся, гл. Опечаливаться, опечалиться, пригорюниваться, пригорюниться. Ото зажурилась! Та така ходить, як тума. Ном. № 2268. Вже було як зажуриться чим, то аж занедужає. МВ. II. 37. Зажурився, що в мене грошей нема, — незабавно і в тебе не буде. Ном. № 6465. Молодий козаче, чого зарурився? Чуб. V. 27.
Зазбірува́ти, рую, єш, гл. Собирать. Же богачеві з устів спадало, теє ж бо тії пси зазбірували. Гол. III. 264.
Зазва́ти. См. Зазива́ти.
Зазвені́ти, ню́, ни́ш, гл. = Задзвені́ти. Якимове поле зазвеніло стоя. Чуб. III. 228.
*Зазвича́єний, а, е. Усвоенный, вошедший в обычай. Ефр.
Заздалегі́дний, а, е. Заблаговременный, предварительный. «Заздалегідне словце до другого типу «Досвіток». (Киев, 1876).
Заздалегі́дь, заздалего́ди и заздали́годи, нар. Заблаговременно. Готовили заздалегідь багацько всякого снаряду. Котл. Ен. IV. 57. Не дбайте заздалегідь, що казатимете. Єв. Мр. XIII. 11. Дід заздалегоди піднявсь, палічку взяв, шкандибає. Г. Барв. 189. Тобі до сього діла заздалигоди привикати. О. 1861. XI. Кух. 10.
Заздоро́вний, а, е. Заздравный, за здравие. Молитви заздоровні. *Сл. Желех.
Заздре́ний, а, е. Завистливый. НВолын. у.
За́здрити, дрю, риш, гл. = За́здростити. — очи́ма. Завистливо, с завистью смотрет. Як побачить було, що хто небудь їздить на коняці, то так і заздрить очима. Рудч. Ск. II. 174.
За́здритися, рюся, ришся, гл. — на що. Завидовать, зариться на что. На велику худобу, батьківщину її заздрились. Г. Барв. 462. В нас той невелич-
