го ти, брате, так заживсь? Був бідний, а тепер нема багатчого від тебе. Гринч. II. 250.
Заживи́тися, влю́ся, вишся, гл. Наесться, насытиться. Зажививсь, як собака мухою. Ном. № 4763.
Зажи́вний, а, е. 1) Питательный. 2) Крепкий, плотный. Заживна це у вас дійниця. Харьк. у.
Зажи́вок, вку, м. 1) Зародыш. Пропало просо: морози заживок побили. Луб. у. В єї ще замолоду заживок (хвороби) у середині, в животі. Черк. у. 2) Питание. Як гноювата земля, то корень кращий заживок має, тим хліб добрий роде. Кам. у. 3) Зажитое, заработанное наймом имущество. Я не чужу телицю взяв, а свою: вона мій заживок. Прил. у. 4) Внутренняя, самая крепкая часть снятой с животного кожи, лежащая между наружным слоем — ли́чком и внутренним — ніздре́ю. Мнж. 180.
Зажига́ти, га́ю, єш, гл. = Запа́лювати. Нехай свічі восковії зажигає. Мет. 170.
Зажига́тися, га́юся, єшся, гл. Желтеть; созревать. Ячмені зажигаються, — солов'ї щебетать забуваються; ячмені позажигались, — солов'ї щебетать позабувались. Мил. 93.
Зажида́ти, да́ю, єш, сов. в. зажда́ти, ду́, де́ш, гл. Ждать, подождать, обождать. Зажди трохи! — Мамо, мамо! яково мені зажидати? МВ. II. 110. Обіцяв бог дати, тіко казав заждати. Ном. Зажди, серце дівчино, та напій мі коня. Чуб.
*Зажима́ти, маю, єш, гл. — що. Отстирывать (белье), приступать к стирке чего. Була в неї задрипана сорочка, — то давай її зажимати. Крим.
Зажи́мки, мок, ж., мн. Складки от неправильного покроя одежды. Павлоградск. у.
Зажи́н, ну, м. Начало жатвы, — род обряда, совершение которого составляет обязанность старших в семье.
Зажина́ти, на́ю, єш, сов. в. зажа́ти, жну́, не́ш, гл. 1) Делать, сделать начало жатвы, начинать, начать жать. Род обряда, совершение которого составляет обязанность старших в семье. Ми, старії, тілько поїдемо поле зажати — молодіж заохотити. Станем удвох, по постаті прійдемо, нажнем удвох снопок, поблагословимо своїх робітників, та й додому з снопом первачком. Г. Барв. 16. 2) Зарабатывать, заработать жатвой. Я зажала торік штирі карбованці. Каменец. у. Зажнемо якого снопа. Г. Барв. 435. 3) При жатве захватывать, захватить часть чужой нивы. Рядом жала удова, та все в його десятину і зажина. Драг. 71.
Зажи́нки, ків, м., мн. Начало жатвы.
Зажи́ра, ри, об. 1) Обжора. 2) Любостяжательный, алчный к богатствам, ненасытный.
Зажира́ка, ки, об. = Зажи́ра. О, з Грицька зажирака добрий! Оремо й сіємо вкупі, а ділитись почнемо, то він усе собі яко мога більше бере. Волч. у.
Зажира́куватий, а, е. 1) Обжорливый, прожорливый. 2) Любостяжательный, алчный к богатству, ненасытный. Ото у нас чоловік Рогуля — зажиракуватий: йому все мало! Волч. у.
Зажира́ти, ра́ю, єш, сов. в. заже́рти, жеру́, ре́ш, гл. 1) Есть, поесть. Хліб тиждень печений, та такий, що й зажерти не можна. Лебед. у. 2) Пожирать, пожрать, сожрать. Зажер усе, нічого не зіставив. К. Іов. 44. І жадав неситим духом увесь світ зажерти. К. Псал. 256. Неправда увесь світ зажерла. ЗОЮР. II. 102.
Зажи́рливий, а, е. 1) Прожорливый. Старенький панотець толкував одному панові, од чого то є такі инші зажирливі. Ном. № 9763. 2) Алчный, любостяжательный. До дітей своїх був зажирливий. Г. Барв. 464. См. Зажира́куватий.
Зажи́рливість, вости, ж. 1) Прожорливость. 2) Любостяжательность, алчность. Нехай його бог судить за його зажирливість. Г. Барв. 468.
Зажи́рливо, нар. Прожорливо.
Зажирни́й, а́, е́. 1) = Зажи́рливий. К. ХП. 56. 2) О бураве: забирающий при сверлении много дерева. Волч. у.
Зажирува́ти, ру́ю, єш, гл. Заиграть, зашалить.
Зажи́ти. См. Зажива́ти.
Зажи́тий, а, е. 1) Зажиточный. Ми-
