гнівом на нечестивих. К. Іов. 38. 4) Так шку́ра на тобі́ й закипи́ть! Будешь вся избита. Г. Барв. 287.
Закипі́лий, а, е. 1) Закипевший. 2) — кро́в'ю. Покрытый запекшейся кровью. Кров'ю закипілий. Хата. XXI.
Закипі́ти. См. Закипа́ти.
Заки́ркати, каю, єш, гл. О курице: закудахтать, закричать: кир, кир! Кв.
Закиса́́ти, са́ю, єш, сов. в. закиснути, ну, неш, гл. 1) Закисать, закиснуть. *2) О глазах: загнаиваться, загноиться. Очі закисатимуть. Мнж. 166.
Заки́слювати, люю, єш, сов. в. заки́сли́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Делать, сделать кислым; пропитывать, пропитать посуду кислым содержимым. Закислив мені своїм борщем горщик. Константиногр. у. Не буду макітри закислювати. Константиногр. у. 2) — ду́шу. С'есть чего-либо кислого (натощак перед выпивкой). Треба хоч душу закислити. Мнж. 167.
Заки́снути. См. Закиса́ти.
Закихи́кати, каю, єш, гл. Закахи́кати.
Заки́хкати, каю, єш, гл. Засмеяться сдержанно.
Заки́шкати, каю, єш, гл. Закричать: киш!
Закі́вець, вця, м. Металлическая скрепа, оковка на деревянных предметах. Те ярмо було з заківцями залізними. Новомоск. у.
За́ківка, ки, ж. 1) Металлическая оковка конца палки, ке́лефа, топірця́. Шух. I. 275. 2) См. Коса́. Шух. I. 169.
*За́ківок, вка, м. 1) Острие палки. 2) Башмак на сваю. Сл. Дубр.
За́кіль, нар. Пока. Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде. Мет. 37. Я в школі аж у трьох дяків учивсь, закіль навчивсь читання да писання. К. Дз. 232.
За́кім, нар. = За́ким. Закім багатий стухне, то убогий опухне. Ном. № 5678.
За́кін, кону, м. Причастие, св. дары. Є й такі стрільці, — але се вже дуже грішні, — що коли законюються (причащаються), то не проковтнуть закін. Шух. I. 234, 224.
Закінча́ння, ня, с. 1) Окончание. Чом же оце нема в мене сили до закінчання? К. ЧР. 384. *Сл. Желех. 2) Конец, заключение.
Закінча́ти и закінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Закончить, окончить. Весілля вже, бачте, закінчали. Г. Барв. 4. Люде живуть і бідніше, і живуть же якось! — закінчила вона тими словами свою річ. Левиц. Пов. 280.
Закінча́тися и закінчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Закончиться, окончиться. А тисяча годів у тебе — день єдиний, вчорашній ніби день, що сю ніч закінчився. К. Пс. 24. День закінчився весільним бенкетом. Стор. М. Пр. 73.
*Закі́нчення, ня, с. Окончание. Желех.
Закі́п, ко́пу, м. 1) Окоп, окопанное место. Черк. у. *2) Яма для добывания нефти. Йойна зараз зачав копати два закопи. Франко. *3) Место для ямы. Дам тобі зараз закіп на «Новім світі»… будеш копати сам яму. С. Ковалів. *4) Шахты. Сл. Яворн. Екатериносл. г.
Закіпти́ти, пчу́, ти́ш, гл. 1) Закоптить. 2) Поднять пыль.
Закі́пчитися, чуся, тишся, гл. Окончить работать. Угор.
*Закітли́на, ни, ж. Котловина. Сл. Желех.
*За́кла, ли, ж. 1) Застежка, крючок. 2) Ухват. Сл. Желех.
За́кла́д, ду, м. 1) Основание, фундамент. 2) Учреждение, заведение. 3) Количество неваляного сукна, какое можно положить в валушку в один раз. 4) Заклад, пари. Давай у заклад на гроші. Грин. I. 213. Би́тись, захо́дити, іти́ у закла́д. Держать пари. Не заходи з дідьком у заклад. Ном. № 12593. Спор як хоч, а в заклад не бийсь. Ном. № 12595. Боже борони йти в заклад. Ном. № 12594. 5) На закла́д роби́ти підло́гу. Делать пол так, чтобы одна половица заходила за другую. НВолын. у. 6) За́кладом. Тихо, не спеша. За́кладом роби́ти. Работать медленно, не спеша. Ти все закладом: другий би се зробив до полудня, а ти до півночі. О лошадях: тихой ровной рысью. Не шарпай коней, пускай їх закладом. Уман. у. За́кладом коси́ти. Брать косой при самой земле. НВолын. у.
