Заклада́нка, ки, ж. Название сорта пла́хти. Черниг. у.
Заклада́ти, да́ю, єш, сов. в. закла́сти, ладу́, де́ш и заложи́ти, жу́, жиш, гл. 1) Закладывать, заложить чем что-либо, или что-либо за что. Рани мої смертельнії промивав, м'якенькою бавовною закладав. Мет. 440. Заклав він сокиру за пояс. Грин. I. 188. Молода… закладає молодому хустку за пояс. Гринч. III. 515. 2) Накладывать, наложить. Закладають царський вінець: тепер ти моя. Чуб. V. 205. 3) Закладывать, заложить, запрягать, запречь. Господарь волоський пару коней у колясу закладав. Мет. 393. 4) Класть, положить. Коня тобі напою, овса, сіна закладу. Чуб. V. 8. 5) Основывать, основать. 6) Учреждать, учредить. 7) Вносить, внести за кого-либо деньги. А заложить же за тебе багато треба? Сим. 195. *Та ти не бідкайся, бери що треба у крамниці: я за тебе заложу. Умань. Ефр. 8) — по́зов. Вчинать, вчинить иск, начать судебное дело. Котл. НП. 344. *Заклада́ти (на ніс) окуля́ри. Надевать очки. Нік.
Заклада́тися, да́юся, єшся, сов. в. закла́стися, ду́ся, де́шся и заложи́тися, жу́ся, жишся, гл. 1) Закладываться, заложиться. 2) Закладываться, основываться, основаться. 3) Учреждаться, учредиться. 4) Решаться, решиться твердо, дать обет. Заложився їсти усе пісне. Левиц. 5) Держать пари, побиться об заклад. Левиц. Пов. 162. Мужики закладалися, що не прийде вона, на сто рублів. Рудч. Ск. I. 215.
*Заклада́ч, ча́, м. Учредитель, основатель. Сл. Нік.
Закла́дини, дин, ж. мн. Закладка, основание (здания), также и пиршество по этому поводу. Чуб. VII. 376. Нехай піде позве людей на закладини. Рудч. Ск. I. 92.
За́кладка, ки, ж. 1) Отрезок от другого колеса, надеваемый на ось, если колесо коротко в рукаве. НВолын. у. 2) Складка. 3) Закладка (в книге). Ум. За́кладочка.
Закладни́й, а́, е́. 1) Урочный. Закладна робота. Брацл. у. На закладного робочого дозорці не треба. Брацл. у. *2) Залоговой. Сл. Нік. *3) Закладной. Сл. Нік.
*Закла́дник, ка, м. Заложник. Звідав гіркого хліба вигнання і, як закладник, помер. Ефр.
За́кладочка, ки, ж. Ум. от за́кладка.
Закладча́нин, на, м. Гость, приглашенный на празднество по поводу закладки здания. Чуб. VII. 376.
Закла́дчини, чин, ж., мн. = Закла́дини. Як положать зруб на хату…, то п'ють закладчини. ХС. III. 39.
*Закла́дщина, ни, ж. Закладка, основание. У самий перед треба землі підсипати аршинів на два, а тоді закладщину робити. Треба, щоб хата була путяща. Крим.
Закла́дщини, щин, ж., мн. = Закла́дини. Канев. у. ХС. III. 39.
Закла́сти. См. Заклада́ти.
Закла́цати, цаю, єш, гл. Защелкать зубами.
Заклебу́чений, а, е. Загнутый, закривленный. Шух. I. 284. Носи (у постолах) суть завше менше або більше догори заклебучені. Шух. I. 121.
*Заклейни́ти, ну́, ни́ш, гл. Заклеймить. Сл. Нік.
Заклекота́ти, чу́, чеш и заклекоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Заклокотать. Щоб твоя́ й путь заклекоті́ла! Ном. № 3695. Проклятие, равняющееся пожеланию смерти. 2) Об орле: закричать. У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали. Чуб. V. 933. Заклекчи (орле) з-під хмари. Щог. Сл. 135. 3) Заговорить (о шумном говоре толпы). «Обділяй мерщій!» заклекотіла мертвецька громада. Кв. I. 259. Село закричало, заклекотало тисячою усяких голосів. Лев. Пов. 101.
*Заклепа́ти, па́ю, єш, гл. Забить, заклепать. Сл. Яворн.
*Закле́пи, кле́пів, м., мн. Оковы. Сребролюбці вічно будуть плакать в пекельних заклепах. Нп. Харьк.
Заклепи́ти, плю́, пи́ш, гл. Закрыть. Ох і рада ж би я, дитя моє, до тебе встати, тобі порядок дати, — да сирая земля двері залягла, оконечка заклепила. Мет. 150.
За́клик, ку, м. Призыв, зазов, воз-
