тіла зозуленька з темного лісочку, сіла, пала, закувала в зеленім садочку. Чуб. III. 188.
*Заков'я́злий, а, е. Окоченевший, одеревеневший. Вона лежала, обнявши березу заков'язлими ручками. Франко.
*Заков'я́з(ну)ти, ну, неш, гл. 1) Завязнуть. 2) Окоченеть. Сл. Нік.
Закозакува́ти, ку́ю, єш, гл. Начать вести жизнь козака. *Сл. Желех.
Закозакува́тися, ку́юся, єшся, гл. Долго пробыть где козаком. *Сл. Желех.
Зако́їти, ко́ю, їш, гл. Начать делать дурное. Спусти їм, то таке закоють, і власть твою собі присвоють. Котл. Ен. V. 37.
Закола́тати, та́ю, єш, гл. Постучаться. Заколатав в двері.
Заколе́сник, ка, м. 1) Чека, колышек для задержания колеса на оси. Каменец. у. Kolb. I. 66. Заколесник загубили і колесо зліта. Св. Л. 74. 2) = Колісни́к. Хто з них чоботар, той латає чоботи, хто заколесник, той лагодить коло воза, хто ткач — тче полотно. Шух. I. 146.
*Заколе́сниковий, ого, м. Бурав для оси. Хот.
Зако́ли, лів, м., мн. Изломы. Видно було, що недавно гілку ту відломано: свіжі заколи. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Заколива́ти, ва́ю, єш, гл. Закачать, заколебать.
Заколи́сувати, сую, єш, сов. в. заколиса́ти, лишу́, шеш, гл. = Заколи́хувати, заколиха́ти. *Сл. Желех.
Заколи́хувати, хую, єш, сов. в. заколиха́ти, шу́, шеш, гл. Закачивать, закачать. І укриє й перехристить, тихо заколише. Шевч. 105.
Заколи́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. заколиха́тися, шу́ся, шешся, гл. Закачаться, заколыхаться. Опівночі заколихалась і затурготіла під ним земля. Стор. М. Пр. 42.
*Заколі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Обомлеть. 2) Одеревенеть, примерзнуть. Сл. Нік.
Заколо́джувати, джує, сов. в. заколо́дити, дило, гл. безл. *1) Застопорить. Пир. у., Конон. 2) Сделаться запору. Як заколодило, так який уже день і на двір не ходе. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Заколоси́тися, шу́ся, сишся, гл. Выбросить колос. Пшениця розрослась і заколосилась навдивовижу. Стор.
За́колот, ту, м. Ссоры, раздор, смута. На землі буде переполох народів у заколоті. Єв. Л. XXI. 25.
Заколо́та, ти, ж. 1) Похлебка для животных. Аф. 2) Пренебрежительное название для плохо изготовленного жидкого кушанья. Аф.
Заколо́ти, лю́, леш, гл. 1) Заколоть. Занудило коло серця, закололо в боку. Шевч. 68. Злякався — аж у п'яти закололо. Ном. № 4386. 2) Заколоть, убить колющим оружием. 3) Зарезать (о свиньях). Прийди, серце Миколю, поросятко заколю. Чуб. V. 11.
Заколо́тися, лю́ся, лешся, гл. Заколоться.
Заколоти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Забиться. Серце заколотилось. 2) Задрожать от волнения. Аж заколотилась уся, як побачила.
*Заколотни́й, а́, е́. Смутный, мятежный. Тепер такі заколотні часи, що люди й у дорогу бояться їхати. Крим.
Заколо́ток, тка, м. Яйцо без зародыша. Каменец. у.
*Заколо́цькати, каю, єш, гл. Замешать, приготовить месиво. Заколоцькала наче свиням. Лип. у., с. Ситківці. Ефр.
Заколо́чувати, чую, єш, сов. в. заколоти́ти, лочу́, тиш, гл. 1) Намешивать, намешать, наболтать, разболтать, — напр., муку в воде и пр. Висівок там заколоти. Хата, 178. 2) Только сов. в. Произвести ссору, раздор, смуту.
Заколупи́ти, плю, пиш *и заколупну́ти, ну́, неш, гл. Ковырнуть. Як глянули на його, то аж серце їх заколупило. ЗОЮР. I. 119.
Заколядува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Запеть коля́дку. Ой я тобі, дядьку, заколядую. Чуб. III. 427. 2) Заработать пением коля́дки.
*Закомаши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Сл. Нік. Зароиться, закопошиться. Табор закомашився. М. Садовськ.
Закомези́тися, жу́ся, зи́шся, гл.
