клюють. Ном. № 2089. *2) О рыбе: поклевывать, начинать клевать. Закльо́вує. Клюет. Ще й як закльовує! Мирний.
Закльо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. заклю́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Зарождаться, зародиться, заводиться, завестись. Черва заклюнулась у мнясі. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавить. Ном. № 13231. 2) Начинаться, начаться. Добре бути заздалегідь на місті, як тілько закльовується ярмарок: одбірай собі де схоч притулок. О. 1862. IX. 69. Чи то давнє яке лихо прокинулось в хаті? Чи вчорашнє задавлене знов заворушилось, чи ще тільки заклюнулось? Шевч. 100.
Заклюба́чений, а, е = Заклебу́чений. Вх. Уг. 239.
Заклюва́ти, ся. См. Закльо́вувати, ся.
Заклю́кання, ня, с. Запутывание, запутанность. (Самборщина в Галиц.). Вх. Зн. 26.
Заклю́кувати, кую, єш, сов. в. заклю́кати, каю, єш, гл. Запутывать, запутать, спутать. (Самборщ. в Галиц.). Вх. Зн. 26.
Заклю́нути, ся. См. Закльо́вувати, ся.
За́кля, нар. = Закі́ль. Розвеселяй мамоньку, закля ся повернем. Гол. IV. 374.
Закляка́ти, ка́ю, єш, сов. в. закля́кнути и закля́кти, кну, неш, гл. 1) Окоченевать, окоченеть. Доглядали смерти, доглядали — не догляділи, одвернулись на часок, — до його, а він уже й закляк. — Зімою якось запізнився, закляк сердега в хуртовині. Мог. 111. 2) Отвердевать, отвердеть. Продержало з тиждень морозом, — земля заклякла як кістка. Мир. Пов. I. 111.
Закля́клий, а, е. Окоченелый, окостенелый. Навіщо те тепло, оте ясне сонечко, коли воно вже не гріє… закляклого серця. Мир. Пов. II. 41.
Закля́кнути, закля́кти. См. Закляка́ти.
Закля́сти, ся. См. Заклина́ти, ся.
Закля́тий, а, е. 1) Заклятый, заколдованный. З того часу ставок чистий заріс осокою; не купаються дівчата, обходять горою; як углядять, то христяться і зовуть заклятим. Шевч. 24. Закляті гроші хоч і знайдеш, то аби як і не візьмеш. Грин. II. 143. 2) Упорный; жестокий. Вони на тебе ворогують, — я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312. Ой приїхав чоловік додому заклятий, бив же мене, волочив до самої хати. Чуб. V. 680.
Закля́чуваний, а, е. ? Ши́ло закля́чуване. У сапожников: шило для подшивки лубков. Вас. 161.
Закмі́чувати, чую, єш, сов. в. закме́тити, ме́чу, тиш и закмі́тити, мі́чу, тиш, гл. Замечать, заметить, запоминать, запомнить. Я й закметив їх (слова з книжки) зараз, скоро почув, як він читав. Г. Барв. 177. Закмітити у голові собі. Сосницк. у.
Закнявча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Занявча́ти. Св. Л. 222.
Зако́в, ву, м. Оковы. Бути мені у неволі, у некрутському наборі, у залізі, у закові. Бал. Одиноким дає сем'ю, із закову визволяє. К. Псал. 150.
Заковези́тися, жу́ся, зи́шся, гл. = Закомези́тися. Аф.
Заковерзува́ти, зу́ю, єш, гл. Закапризничать.
Закови́знути и закови́зти, зну, неш, гл. 1) Застыть, окоченеть. Такий п'яний, що де упав, там і заковиз. Мнж. 180. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так він і заковиз. 2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло. Полт. у.
*Закови́лий, а, е = Завзя́тий. Сл. Желех.
Зако́втати, таю, єш, гл. Постучать. Із ловів приїхав і в двері заковтав. Гол. I. 90.
Зако́вувати, вую, єш, сов. в. закува́ти и заку́ти, кую́, єш, гл. 1) Заковывать, заковать. Часто бо заковувано його в кайдани. Єв. Мр. V. 4. Бистрі ніженьки закували, білі рученьки зв'язали. Макс. 159. Та Травина зав'язали, та в кайдани закули. Чуб. V. 1027. 2) Зарабатывать, заработать кузнечной работой. А мій Коваленко кує помаленьку; що закує, то проп'є в неділю раненько. Грин. III. 661. 3) Только сов. в. О кукушке: закуковать. Приле-
