нутись, та здержується, щоб невістка не закопилила губи. Кв. II. 177.
Закопирса́ти, са́ю, єш, гл. 1) Заковырять. 2) Негладко, нехорошо зашить.
Закопи́рчувати, чую, єш, гл. = Закопи́лювати.
Закопоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) О детях: побежать мелкими шажками. 2) О лошадях: побежать с быстрым топотом. Закопотіли коні. К. ЧР. 154. Ущухло поле. Тільки коні закопотіли там то там. Греб. 343.
Закопоши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Зашевелиться, закопошиться. Стор. I. 150. Чогось конотопський народ загомонів і закопошився. Кв. II. 90.
Закопти́ти, ся. См. Зако́пчувати, ся.
Закопті́лий, а, е. Закопченный. *Желех.
*Закопті́ти, ті́ю, єш, гл. Закоптеться, стать черным от дыма. Желех.
Зако́пування, ня, с. Закапывание. *Желех.
Зако́пувати, пую, єш, сов. в. закопа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Закапывать, закопать, зарывать, зарыть. Убили його та й закопали під яблунею. Рудч. Ск. I. 157. Нехай в'яне, поки закопають. Шевч. 12. Бодай тебе, мій миленький, в землю закопали! Лавр. 107. А під котрою ж то вербою ви, діду, закопали гроші? Левиц. I. 99. 2) Вкапывать, вкопать, врывать, врыть. Скажімо ся поховати, ще й хрест закопати. Чуб. V. 209.
Зако́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. закопа́тися, па́юся, єшся, гл. Закапываться, закопаться, зарываться, зарыться. Дашкович все глибше й глибше закопувався в книжки. Левиц. Пов. 87.
Зако́пчувати, чую, єш, сов. в. закопти́ти, пчу́, ти́ш, гл. Закапчивать, закоптить. *Желех.
Зако́пчуватися, чуюся, єшся, сов. в. закопти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Закапчиваться, закоптиться. Від диму закоптишся. Ном. № 5994.
*Закордо́н, ну, м. Заграница. За кордо́ном. За границей. Сл. Нік.
Закордо́нець, нця, м. Заграничный житель.
Закордо́нний, а, е. Заграничный.
Закордо́нник, ка, м. = Закордо́нець.
Закоре́нювати, нюю, єш, сов. в. закорени́ти, ню́, ни́ш, гл. Укоренять, укоренить.
Закоре́нюватися, нююся, єшся, сов. в. закорени́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Укореняться, укорениться. Закореняться наші внуки в дарованій нам займанщині. К. Псал. 159.
Закоржа́віти, вію, єш, гл. Закоряветь.
*Закорко́вувати, вую, єш, сов. в. закоркува́ти, ку́ю, єш, гл. Закупоривать, закупорить. Сл. Нік.
*Закоркува́ння, ня, с. Закупорка. Сл. Дубр.
Закоро́стявіти, вію, єш, гл. Заболеть коро́стою.
Закорті́ти, ти́ть, гл. безл. Сильно захотеться. Аж труситься, так йому закортіло напиться тієї помсти. Стор. I. 187. Закортіло чоловіка зайти у шинок. Рудч. Ск. II. 129.
Закорча́віти, вію, єш, гл. Погнуться, изогнуться.
Закорю́чувати, чую, єш, сов. в. закорю́чити, чу, чиш, гл. Загибать, загнуть крючком. Банькатий, з закорюченим носом. Стор. М. Пр. 156.
Закоси́ти. См. Зако́шувати.
Закоси́чувати, чую, єш, сов. в. закоси́чити, чу, чиш, гл. Убирать, убрать, украсить цветами голову или головной убор. Ой зроблю я косиченьку саму бервінкову, закосичу кресанину свому миленькому. Гол. IV. 448. *А волосся закосичила свіжими блідожовтими трояндами. Лепкий.
Закоси́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. закоси́читися, чуся, чишся, гл. Украшать, украсить, убирать, убрать себе голову или головной убор цветами. То же, что и заквітча́тися. Закосичилася дівка. Вх. Зн. 28. Иногда прилагается и к другим украшениям головы, могущим играть роль цветов. Ой упала зоря з неба, та й розсипалася, а Марця ю позбірала, закосичилася. Гол. Значит также и вообще украшаться, украситься цветами. Напр., гуцулы говорят, что весною полони́на закоси́читься, т.-е. покроется цветами. Шух. I. 184.
