*Зако́ски, ків, м., мн. Заработки косьбой. Іван уже давно пішов на закоски. Сл. Яворн.
*Зако́сник, ка, м. Брат невесты (расплетающий ей косу). «Этнограф. Обозр.».
*Закосо́вий, а, е. Закосо́ва сва́шка. Близкая родственница невесты. Волын. г.
За́косок, ску, м. Залив реки.
Закостри́читися, чуся, чишся, гл. Заартачиться. Я до його рідним братом, — а він як закостричиться, так куди тобі. Лебед. у.
Закося́нин, на, м. В свадебном ритуале закося́нами называются те лица, которые отвозят новобрачную к новобрачному — за косо́ю їдуть. Черниг. у.
Зако́т, ту, м. Отворот. Чоботи з червоним закотом. МВ. III. 94. Одягання з закотами, а коміра нема. Борз. у.
Зако́та, ти, ж. = Зако́т. Комірі́ с зако́тою носят дівча́та. Чуб. VII. 427. *З зако́тою. Отложной. У наших парубків коміри з закотою, широкі, а на Уманщині без закоти. Крим.
Зако́тистий, а, е. Отложной. Комір закотистий. НВолын. у.
Закоти́ти, ся. См. Зако́чувати, ся.
Закоха́нець, нця, м. Влюбленный. МВ. (К. С. 1902. X. 151).
Зако́ханий, а, е. 1) Влюбленный. Закоханий хлопець. Г. Барв. 147. 2) Выхоленный, взлелеянный. Закоханий чоловік. Черк. у.
Закоха́ння, ня, с. 1) Любовь. Не я, милий, осудила, судять же нас люде, що з нашого закохання нічого не буде. Мет. 78. Хто не знає закохання, той не знає лиха. Мет. 31. 2) Возлюбленный, возлюбленная. А десь моє закохання до вечери сиділо. Гол. III. 329. Вернися, любе закохання, перестань ся гнівати. Гринч. III. 228.
Зако́хувати, хую, єш, сов. в. закоха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Влюбляться, влюбиться, полюбить. І гостинців брать не хоче, не хоче й пана закохать. Шевч. 526. 2) = Вико́хувати, ви́кохати. Сім літ силки закохати, — мої двері вилупати. Гол. I. 153. Чи воно закохувано оті ліси, що вони такі хороші. Черниг. г.
Зако́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. закоха́тися, ха́юся, єшся, гл. 1) Влюбляться, влюбиться. Бодай же я був перше в гробі, ніж я закохався в тобі. Чуб. V. 235. Закохалися обидві в одного Івана. Шевч. 473. Закохався, як чорт в суху вербу. Ном. № 8749. Що зо мною закохався, а з иншою повінчався. Нп. 2) — в чо́му. Пристращаться, пристраститься к чему. Ще його батько чумакував, і бере, було, його з собою малого, то ще тоді він закохався у дорогах. МВ. II. 75. Ходив він більш для того, що вже в чумацтві закохався. МВ. II. 76.
*Закоцьо́рблений и закоцю́рблений, а, е. Загнутый, скрючившийся. Пустив султанові під самий закоцьорблений ніс. Лепкий.
Закоцю́рбитися, блюся, бишся, гл. Загнуться. *Желех.
Зако́чистий, а, е = Зако́тистий. Пошила сорочку Юхимові з закочистим коміром, а він і не хоче надівати. Васильк. у.
Зако́чувати, чую, єш, сов. в. закоти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Отворачивать, отвернуть; засучивать, засучить. Закоти комір! Дідова дочка закотила рукава. Рудч. Ск. II. 55. Закотив сі щиглик штанці по колінця. Чуб. V. 1145. *2) Закатывать, закатить. Закоти воза під повітку, нехай не стоїть під дощем. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Зако́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. закоти́тися, чу́ся, тишся, гл. Закатываться, закатиться. Закотилось сонечко за зелений сад. Мет. 316. Очі йому аж під ліб закотились. Кв. II. 205. Упустила копійку, а вона закотилася аж під піч.
*Закошла́тіти, тію, єш, гл. Сделаться мохнатым. А чи ця матерія часом не закошлатіє? Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Закошто́вувати, вую, єш, сов. в. закоштува́ти, ту́ю, єш, гл. Пробовать, попробовать. Левиц. I. 166.
Зако́шувати, шую, єш, сов. в. закоси́ти, кошу́, сиш, гл. 1) Начинать, начать косить. 2) Скашивать, скосить. А за мною молодою ходе смертонька з косою, хоче мене умертвити, ще й косою закосити. Гринч. III. 142. 3) Зарабатывать, заработать косьбою.
