вайте йти! 10) Даймо. Положим. Даймо, шо він і добрий кухарь, але все таки… Брацл. у. Да́ймо на те́є. Допустим, предположим. Даймо на теє, що воно було заїць, а хто ж його курей поїв? Мабуть то був вовк, або лис. Бердич. у.
Дава́тися, даю́ся, дає́шся, сов. в. да́тися, да́мся, даси́ся, гл. 1) Даться, отдаться. А довго покружили й коло Трапезонда: не дався в руки. Морд. Ох, не даймося, панове молодці, ми… у неволю. ЗОЮР. Сію конопельки дрібні зелененькі, сами не беруться, мені не даються. Чуб. V. 3. 2) Позволить, допустить. *Відійшов швидко і не дався дідові відпроваджувати (себе) через подвір'я. Черемш. «Верх.». Було тобі уродиться, було тобі вдаться, було тобі та й не даться з себе насміяться. Не давайся кожному вітрові повівати. Ном. № 3840. 3) Быть данным, иметься. Як би то далися орлинії крила, за синім би морем милого знайшла. Шевч. 27. Коб далося хоч одну годину, як прийшов оце, то б вирятував. НВолын. у. 4) Да́тися зна́ти, — у знаки́. Дать себя знать, помнить, почувствовать. Ном. № 414. Чи ще ж тобі не далася тяжкая неволя знати. Дума. Було тобі Хмельницького у вічні часи не займати; бо дався мені гетьман Хмельницький гаразд-добре знати. Мет. 394. Дамся ж я їм у знаки! Стор. МПр. 99. 5) — на підмо́ву. Дать себя обмануть. Я… такої (дівчини) жду, щоб ся не дала парубкові на підмову. Федьк. Пов. 6) — в тямки́. Дать себя помнить. Мабуть добре Московщина в тямки їй далася! Бо уночі тілько й знає, що москаля кличе. Шевч. 7) — на мо́ву, на ре́чі. Быть разговорчивым, красноречивым. Улита чогось на речі не давалась: якась смутна наче зробилась. Г. Барв. 218. Друге на речі не дається, а в неї слово — як струмочок дзюрчить. Г. Барв. 422. 8) — у ві́чі. Показаться на глаза. Привели його до матері, а сами повертались, не дались у вічі матері. ЗОЮР. II. 52. 9) — на я́вку. Показаться. Це вещ така невидима (чорт), а то якось то він на явку дався. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. *10) Дає́ться пи́ти. Легко пьется. Сл. Нік.
Даве́ць, вця, м. Подающий, даватель. Від злого давця бери й капця. Ном. № 10640.
Дави́ло, ла, с. Пресс, нажим. Аф. 372.
Дави́льця, ців, с. мн. Щипцы для орехов.
Дави́на, ни, ж. = Давнина́. Ум. Дави́ночка. Я собі ізгадаю давню давиночку. Гол. III. 385.
Дави́ти, влю́, виш, одн. в. давну́ти, давну́, давне́ш, гл. 1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ном. № 4003. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. Шевч. 95. 3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. Ном. № 12215. 4) Душить, давить. 5) Притеснять, угнетать. Так судила божа воля, щоб давила нас недоля. К. Досв. 112. 6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах. К. ЧР. 193.
Дави́тися, влю́ся, вишся, гл. Давиться. Не дуже й жує, так цілком і ковтає, аж давиться. Кв. Трохи був на смерть не подавився. А Петро йому й каже: се тобі, старче, так бог зробив за те, щоб другому не бажав давитись. Стор. I. 24.
Да́ві, нар. Сегодня утром. Вх. Зн. 14.
Даві́й, ія́, м. Дифтерит. Сл. Яворн.
Давлю́чий, а, е. Трудно проглатываемый (о пище). См. Даву́чий.
Давне́зний, а, е. Очень древний. Сим робом передано нам сю давнезну пам'ятку писаного слова зо всіма її ушкодинами, перекрутками. К. Іов.
Давнеколи́шній, я, є. Давно когда-то бывший, давно прошедший. Давнеколишній та ясний присниться сон мені. Осн. 1862. V. 3. *Ю. Стриж.
Давнене́зний, а, е. Чрезвычайно старый; очень древний. То давненезний дід. Уманск. у.
Давни́м-давно́, нар. Очень давно.
Давни́на́, ни́, ж. Старина, древность. Стали теревені гнуть, давнину згадувать; потрошки-потрошки і розбили свою тугу. Стор. II. 15. Да́вня давнина́.Давно прошедшее время. Давня то давнина, а наче вчора діялось. МВ. Що мені нагадала ця пісня?
