запропонува́ти, ну́ю, єш, гл. Предлагать, предложить. Сл. Нік.
Запро́сини, син, ж., мн. Приглашение.
Запроси́ти. См. Запро́шувати.
Запротестува́ти, ту́ю, єш, гл. Запротестовать. Його муза запротестувала з усією енергією своєю против ледарства сильних мира сього. К. ХП. 12.
Запроти́вити, влю, виш, гл. Повредить, подействовать вредно. Лік запротивив. Вх. Лем. 416.
Запрото́рювати, рюю, єш, сов. в. запроторити, рю, риш, гл. 1) Запропащать, запропастить, *девать, засунуть. Сл. Нік. 2) Ссылать, сослать, засадить, упрятывать, упрятать, отдать. В куну запроторив. Ном. № 3925. Запроторили аж у друге село та й досі вісточки об неї (дитині) не маємо. Стор. I. 12. *Приїхали від чорного царя, щоб запроторити в неволю наших дівчат. Коц.
Запроха́ння, ня, с. = Запро́сини.
Запро́хувати, хую, єш, сов. в. запроха́ти, ха́ю, єш, гл. = Запро́шувати, запроси́ти. Просимо до хати! — запрохує Чіпка. Мир. ХРВ. 365. Хоч не нагодували, аби запрохали. Ном. № 11919.
Запро́шувати, шую, єш, сов. в. запроси́ти, шу́, сиш, гл. Приглашать, пригласить. Запросила дівчинонька трьох козаків пізно. Мет. 89. А хто тебе тут запросив? — Просила Ганнуся. Чуб. V. 678.
Запру́та, ти, ж. 1) Палка в плетне. 2) Палка, употребляемая при стягивании связанного. См. Запру́чувати 2.
Запрути́ти. См. Запру́чувати.
Запруча́тися, ча́юся, єшся, гл. Начать сопротивляться, освобождаться. Хотів узяти дитину, а воно так запручалося, що я й пустив.
Запру́чувати, чую, єш, сов. в. запрути́ти, пручу́, тиш, гл. 1) Заплетать, заплесть, заделывать, заделать дыру в плетне. 2) = Зацурува́ти. *3) Запросить, заломить (цену). Сл. Нік.
*За́пряг, гу, м. = Запря́га. М. Левиц.
*Запря́га, ги, ж. Упряжка, запряжка. Сл. Нік.
*Запряга́йник, ка, м. Запрягальщик. Черн. Сл. Яворн.
Запря́ганий, а, е. Бывший в упряжи. Не вміє, кажеш, возить: та він уже тричі запряганий. Канев. у.
Запряга́ти, га́ю, єш, сов. в. запрягти́, жу́, же́ш, гл. Запрягать, запрячь. Учений, а кобили не запряже. Ном. № 6058. Запріг коня вороного та й одвідав. Чуб. V. 661.
Запряга́тися, га́юся, єшся, сов. в. запрягти́ся, жу́ся, же́шся, гл. Запрягаться, запречься. Троє разом запряглись. Гліб. 88.
Запряда́ти, да́ю, єш, сов. в. запря́сти, ду́, де́ш, гл. 1) Зарабатывать прядением. Як запряде стара шматок хліба, то й їм. О. 1862. II. 39. Хоч буду запрядать, та буду тютюн купувать. Ном. № 12606. 2) Покрывать, покрыть нитками (при прядении). Запря́сти ска́лку. Напрясть столько, чтобы вся шпулька покрылась нитками. Константиногр. у.
Запря́дач, ча, м. Мені знов дала премудру дзьоблинку міцкову та й запрядач деликатний. Федьк. Пов. 14.
Запря́дувати, дую, єш, гл. = Запряда́ти. По народн. верованиям можно запря́дувати доро́гу кому-нибудь, т. е. от того, что женщина прядет, кому-либо не будет удачи в промысле, на который он отправляется. Коли стрілець або рибар вибіраєся на ловлю, тоді у хаті не сміє челядина прясти, бо она запрідує єму дорогу. Шух. I. 239.
За́пряжка, ки, ж. = За́смажка. Вх. Лем. 416.
Запря́жка, ки, ж. В выраж. У запря́жці бу́ти. Быть запряженным. Змиев. у.
Запря́сти. См. Запряда́ти.
Запря́тка, ки, ж. Место, где прячут или прячутся. Угор.
Запрячи́, ряжу́, же́ш, гл. = Запрягти́. Желех.
Запсува́ти, сую́, є́ш, гл. = Зопсува́ти. Мет. 373. Старий віл ніколи борозни не запсує. Ном. № 8919.
Запуза́тіти, тію, єш, гл. 1) Отростить брюшко. Скілько не їж, то не забагатієш, а запузатієш. Мнж. 165. 2) Забеременеть.
