ве. Шевч. 171. Море повстало і заревло. Мог. 91. Зашуміла вода й заревла. Левиц. Пов. 351. Заревла страшенна буря. Кв. II. 307. Заревли великі дзвони. Хата, 87. І знову ліри заревли. Шевч. 565. 2) Зареветь, заплакать. Пройшла уже й Покрова, — заревла дівка як корова. Ном. № 492.
Зарегота́ти(ся), чу́(ся), чеш(ся), гл. Захохотать. Мертвий би, здається, зареготав. Ном. № 12628.
*Зареєстро́ваний, а, е. Зарегистрированный. Сл. Нік.
Зареєстро́вувати, вую, єш, сов. в. зареєструва́ти, ру́ю, єш, гл. Регистрировать, зарегистрировать. Сл. Нік.
Заректи́, ся. См. Заріка́ти, ся.
Зарепетува́ти, ту́ю, єш, гл. Закричать, загорланить. Зарепетувала не своїм голосом Зося. Левиц. I. 365.
*Зарепоті́ти, чу, тиш, гл. Захрипеть. Щось десь, неначе в горлі, зарепотіло у неї. Тесл.
Заречи́, чу́, че́ш, гл. = Заректи́. Желех.
Зарештува́ти, ту́ю, єш, гл. Арестовать.
Заржа́віти, вію, єш, гл. Заржаветь. Та вже шаблі заржавіли. Нп. Була колись правда, та заржавіла. Ном. № 6835.
Заржа́ти, жу́, же́ш, гл. Заржать. Ой заржи, вороний коню, та під круту гору йдучи. Мет. 55.
Зарза́ти, за́ю, єш, гл. = Заржа́ти. Він зарзає. Шух. I. 89.
Зариба́лювати, люю, єш, сов. в. зариба́лити, лю, лиш, гл. Зарабатывать, заработать рыбной ловлей. Що зарибалимо, тим ділимось. Азовск. (Стрижевск.).
Зари́бити, блю, биш, гл. Развести, напустить рыбы в пруд. Треба б купити пудів два риби та зарибити ставок. Могил. у.
Зари́бок, бку, м. Рыба, впущенная в воду для расплода. Могил. у.
Зарива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зари́ти, ри́ю, єш, гл. Зарывать, зарыть. Узяв того сина і вбив та й зарив під корито. Рудч. Ск. I. 43. Упав так, що аж носом зарив. Ном. № 6634.
Зарива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зарва́ти, рву́, ве́ш, гл. Затрагивать, затронуть, *попадать, попасть. Що за диво отсей Люборацький, — думали його соучні: з ким не зарви, все знакомый, все дружить. Св. Л. 266.
I. Зарива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зари́тися, ри́юся, єшся, гл. Зарываться, зарыться. Зарився, як свиня в багні. Ном. № 13784.
II. Зарива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зарва́тися, рву́ся, ве́шся, гл. 1) Начинать, начать рваться. Катря як скричить, зарветься до хати, — я її за поперек вхопила, у сіни назад одкинула. МВ. II. 112. 2) Порываться. Вже Катря сама до їх бігати заривалася. МВ. II. 126. 3) Начинать, начать спор, ссору. Не заривайся з багатиром, бо він судців підкупе. НВолын. у.
Зари́вкуватий, а, е. Сварливый, заводящий ссору. НВолын. у.
Зарига́ти, га́ю, єш, гл. 1) Начать отрыгивать. 2) Запачкать рвотой.
Зариго́вувати, вую, єш, сов. в. заригува́ти, гу́ю, єш, гл. О шитье: сметывать, сметать. Прилуц. у.
Зарида́ти, да́ю, єш, гл. Зарыдать. Ой зачула мати… заплакала, заридала. Чуб. V. 152.
Зарика́ти, ка́ю, єш, гл. Зарычать. І мов ті леви голодні з усіх боків зарикали. К. Псал. 51.
Зарина́ти, на́ю, єш, сов. в. зарину́ти и зарну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Погружаться, погрузиться в воду, потопать, затонуть. Ті (Петро й Павло) перейшли поверх води, а піп почав заринати, заринув по пахи. Чуб. I. 158. Нехай туга зарне на дно моря. *2) Нырять, нырнуть. А от я зарину аж до дна. Крим.
Зарипі́ти, плю́, пи́ш, гл. Заскрипеть.
*Зарисо́вувати, вую, єш, сов. в. зарисува́ти, су́ю, єш, гл. Зарисовывать, зарисовать. Желех.
Зари́ти, ся. См. Зарива́ти, ся.
*Зарихто́вувати, вую, єш, сов. в. зарихтува́ти, ту́ю, єш, гл. Заправлять, заправить (аппарат). Сл. Нік.
Зарича́ти, чу́, чи́ш, гл. Зареветь. Корова… прийшла домів та й заричала. Ном., стр. 304. № 496. Вів зариче. Шух. I. 89.
