За́сіди, дів, м. мн., за́сідка, ки, ж. Засада, подстерегание. Ходи́ти, піти́ на за́сіди, за́сідку. Залегать, залечь на дичь. Охотники… підуть на засіди. Мнж. 156. Ходив я на засіди на котки. Екатериносл. у. Пішов на засіду на вовків. Канев. у. На серни та оленя виходить стрілець на засідку. Шух. I. 235.
Засідла́ти, ла́ю, єш, гл. Оседлать. Засідлав собі коника гетьманського. Чуб. III. 294.
За́сідок, дку, м., Яйцо, пролежавшее некоторое время под наседкой.
За́сік, ка, м. засі́ка, ки, ж. Закром. Чуб. VII. 388. Він узяв, роскрив один засік. Рудч. Ск. II. 141. Засіли в законах, як миші в засіці. К. Гр. К. XXX. Подивився він у своїм обийсті, — аж у нього все жито в засіках. Рудч. Ск. I. 8. Ум. За́січок, за́січка. Прийшли в будчину, подивились у засічку, аж там та пляшка, що вкрадено. Новомоск. у.
*Засі́ка, ки, ж. Засечка (у лошади). Сл. Яворн.
*Засіка́н, на, м. Рана на ноге у лошади от засечки. Екатериносл. Сл. Яворн.
Засіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. засі́кти, чу́, че́ш, гл. Засекать, ранить (о ноге лошади). Кінь засіка ногу.
Засі́лля, ля, с. Выселок, хутор за селом.
Засі́нок, нку, м. Загородка у сеней.
Засі́пати, паю, єш, гл. Задергать. Засіпали, як циган сонце. Харьк. у.
Засі́патися, паюся, єшся, гл. 1) Задергаться. 2) Сильно умориться от хлопот, беготни. Наймички аж засіпались, пораючись: та локшину кришить, та вареники ліпить. Кв. II. 212.
Засірі́ти, рі́ю, єш, гл. Засереть, начать сереть; рассветать.
Засіркува́ти, ку́ю, єш, гл. При обмазке стен слегка побелить белою глиной (худшим сортом) по серой. Новомоск. (Залюбовск.).
Засі́сти. См. Засіда́ти.
Засічи́, чу́, че́ш, гл. = Засі́кти. Желех.
*Засі́яний, а, е. Засеянный. Сл. Дубр.
Засі́яти, ся. См. Засіва́ти, ся.
Заска́ба, би, ж. Заноза.
Заска́блювати, люю, єш, сов. в. заска́би́ти, блю, биш, гл. Занозить.
Заскавуча́ти, чу́, чи́ш, гл. Завизжать. Заскавучали… собаки. Стор. МПр. 111. Нехай тільки руки зложу, заскавучиш ти, як цуцик. Ном. № 3594.
*Заскажені́ти, ні́ю, єш, гл. Взбеситься. Сл. Яворн.
Заскака́ти, ка́ю, єш и качу́, чеш, гл. Запрыгать. Ніхто не баче, як сирота плаче, а як заскаче, то всяк побаче. Ном. № 10698.
Заска́кувати, кую, єш, сов. в. заско́чити, чу, чиш, гл. 1) Вскакивать, вскочить, попасть куда. Заскочила баба в нерет: ні назад, ні наперед. Ном. № 10086. 2) Захватывать, захватить, застигать, застичь. Гайдамаки напали на двір Олексійця у Білозер'ї, а самого не заскочили. ЗОЮР. I. 249. Де ти його спобіжиш, де ти його заскочиш? Чуб. I. 92. *Заско́чили його́ на гаря́чому вчи́нку. Захватили его на месте преступления. Сл. Нік.
Заскали́ти, лю́, лиш, гл. Занозить. Заскалив палець. Каменец. у.
Заска́лка, ки, ж. Заноза.
Заска́лля, ля, с. При тесании дерева оставшиеся на нем острые щепки. Каменец. у.
*Заска́лювати, люю, єш, сов. в. заска́лити, лю, лиш, гл. — о́ко. Зажмуривать, закрывать глаза. Звен. у.
Заскара́тися, ра́юся, єшся, гл. Забожиться, поклясться словами: Скарь ня, боже! Вх. Лем. 417.
Заска́ржувати, ую, єш, сов. в. заска́ржити, жу, жиш, гл. Принести жалобу, *обжаловать. Сл. Нік.
Заскварча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Зашкварча́ти. ЗОЮР. II. 18.
Заскепи́ти, плю́, пи́ш, гл. Занозить. Левч. 44.
Заски́глити, глю, лиш, гл. Жалобно застонать, завыть, завизжать, залаять. Одна гонча заскиглила і стала дряпать лапами і скребти землю. Стор. МПр. 112. Аж гульк! із-за байраку татарва! як заскиглять, мов собаки.
Заскі́млити, лю, лиш, гл. = Заски́глити. Заскімле по собачий. Полт. г.
Заскіпа́ти гл. Встречено в безлич-
