запрудах. З млина вийшов мірошник заставку заставлять. Грин. II. 160. На всі за́ставки́. Изо всех сил, во всю ивановскую, во все лопатки и пр. Сі баби ніяк не збагнуть, що сьогодні можна з чоловіком рубатись на всі заставки, а завтра гуляти вкупі по братерськи. К. ЧР. 242. Стьожка довгими кінцями так і має на всі заставки. О. 1862. IX. 60. Гей, ріжте на всі заставки музики. К. ПС. 24. На всі заставки лає. Ном. № 3534. Ум. За́ставочка. У лотоках заставочки мельник заставляє. Чуб. III. 178.
Заставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. заста́вити, влю, виш, гл. 1) Закладывать, заложить. Оце кожух заставила та купила борошна. Харьк. 2) Заставлять, заставить, загораживать, загородить. 3) Уставлять, уставить. І стравами столи твої заставить. К. Іов. 80. 4) Заставлять, заставить, принуждать, принудить. Заставила мене мати тонку пряжу прясти. Лавр. 66. 5) Опускать, опустить шлюзный ставень. У лотоках заставочки мельник заставляє. Чуб. III. 178. 6) — ді́ло ким. Поручать, поручить кому дело, ставить кого на работу какую-нибудь. В похорон. причитании мать обращается к умершей дочери: Ким я буду те ділечко заставляти, як тобою заставляла? Мил. 220.
Заставля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. заста́витися, влюся, вишся, гл. 1) Закрываться, закрыться. Вовірка заставляється хвостом. Вх. Лем. 417. 2) Биться, побиться об заклад. Вх. Лем. 415. 3) Закладывать, заложить себя. Хоч застався, а постався. Ном. № 11932.
Заставни́й, а́, е́. Положенный, отданный под залог, заложенный, закладной.
Заста́вник, ка, м. Закладчик, залогодатель.
*Заставоє́мець, мця, м. Залогодержатель. Сл. Нік.
Заста́вонька, ки, ж. Ум. от заста́ва.
За́ставочка, ки, ж. Ум. от за́ставка.
Заставщи́на, ни, ж. Отданное в залог, заложенное. Нехай сей козак, бідний нетяга, не мається в тебе сеї заставщини викупляти. ЗОЮР. I. 206.
За́стайка, ки, ж. 1) Жилище пастуха гуцула в полони́нах. См. Ста́йка. Шух. I. 215. *2) Навес подле открытого загона. Желех.
Застали́тися гл. *Намереваться сделать что-либо, повернуть на что. Встречено в выражении: застали́тися на со́яшно. Проглянуть солнцу. Погода оце засталиться на сояшно, та й знову хмарки. Ном. № 337.
Засталя́тися, ля́юся, єшся, гл. Заискивать. Еней з Палантом обнімався і в його приязнь засталявся. Котл. Ен. V. 11 и Словарь 11.
Застано́ва, ви, ж. 1) = Заста́ва 1. Поніс чоловік до жида ціп на застанову, щоб навірив горілки. Лебед. у. Жидові клади застанову як позичаєш, а йому не треба. НВолын. у. Кожух у застанові. НВолын. у. *2) Намерение, настояние на чем. І нема у мене тоді своєї волі, ані своєї думки, ані сили, ані застанови — нічого. Франко.
*Застано́вка, ки, м. = Заста́ва 1. Желех.
Застановля́ти, ля́ю, єш, сов. в. застанови́ти, влю́, виш, гл. 1) Закладывать, заложить. Запаску свою до жидівки однесла, застановила. Г. Барв. 277. А третій пив і не платив та коня, зброю застановив. Чуб. V. 672. 2) Заставлять, заставить, загромоздить. *Наїдками та напитками столи застановили. Звен. у., с. Пальчик. Ефр. 3) Ставить, поставить, во что-либо; напр., в печь. Обід застановила, хліб посадила. Г. Барв. 80.
Застановля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. застанови́тися, влю́ся, вишся, гл. Останавливаться, остановиться, задерживаться, задержаться. Через спеку орання застановилося. Каменец. у.
Заста́рений, а, е. Преждевременно состаревшийся. Не так стара, як застарела молодиця. Мир. Пов. I. 112.
*Застари́й, а́, е́. Слишком старый. Застарий я вже на цю роботу. Липов. у., с. Ситківці. Ефр.
Заста́ріти(ся), рю(ся), риш(ся), гл. Устареть, сделаться старым. Сл. Яворн.
*Заста́ркуватий, а, е. Огрубевший от старости, твердый. Лубен. у.
Застарцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) За-
