Да́ронько, ка, м. Ум. от дар.
Дарува́ння, ня, с. Дарение.
Дарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Дарить. Свого не даруй, чужого не бери. Ном. № 9671. Вола дарують без ярма. Ном. *— кого́ (чим). Дарить кому (что), награждать кого (чем). Лепом та коростою я їх (своих недругов) дарую, — вони мені нужні. Катер. А. Вержб. Сестриці, ви порадниці, порадьте ж ви мене, чим тестя дарувати? — Даруй, братко, дари, собі дівочку бери. Мет. 186. 2) Давать, награждать, жаловать. Не все ж біг дарує, про що люд міркує. Ном. № 71. Царівну оддав, щастям дарував. Чуб. III. 272. Господь його донею дарує. 3) Жертвовать чем. Та візьміть мене самого, на Чорне море пустіте. Нехай я буду на Чорному морі своєю головою дарувати, аж не товариства сердешного невинні душі теряти. КС. 1882. XII. 487. 4) Прощать, извинять. Даруй мені, я вже більше не буду. Що твоя жінка мене обідила, — я їй те дарую. МВ. I. 12. Хто буде сей сон рано і вечір читать, того буде господь на страшнім суді, на будущому віку гріхами дарувать. Мил. 15. 5) Дарува́ти життя́м, — душе́ю. Пощадить жизнь. Став же він у пана милости прохати: чи не можна, пане, життям дарувати? Лохв. у. Бери гроші, аби дарував душею. Черкас. у.
Дарува́тися, ру́юся, ру́єшся, гл. Дарить кому. У нас така установка, що родина, як їде в гості, — дарується. Федьк. Пов.
Дару́нок, нка, м. Подарок. О. 1862. IV. 35. Ой, що то мені за такі дарунки: білі перла і коралі білу шию гнули. Нп.
Да́сть-бі, нар. Т. е. Да́сть біг. 1) Бог даст. Обыкновенная форма отказа нищему. 2) Нет, не имеется. Ходи́ти за да́сть-бі з то́рбою. Хлопотать и получать отказы.
Дат, ту, м. Количество молочных продуктов, даваемых собственником полони́ни хозяевам пасущегося на ней скота. Шух. I. 189, 197.
Да́та, ти, ж. Число месяца, *дата.
Да́тешній, я, є. Платящий подать. Лебед. у.
Да́ти, ся. См. Дава́ти, ся.
Да́тка, ки, ж. Подачка. Підлизується до панів; звик на датки, то де вже йому до роботи.
*Дато́ваний, а, е. Датированный. Сл. Нік.
Да́ток, тку, м. 1) Даяние. Придаток не стоїть за даток. Ном. № 10590. 2) Подаяние. Даток убогому вчинити. *Батько гадав, що милостинею, датками на церкви… облегчить свою совість. Лепкий. 3) Галицк.: пожертвование, взнос. Датки на школу.
Датува́ти, ту́ю, єш, гл. Датировать.
Дах, ху, м. Кровля, крыша. Летів птах через божий дах: «тут моє діло на огні згоріло». Ном. № 294. Тріщало, неначе дах зривало з хати. Стор. МПр. 37. Ум. Дашо́к.
I. Да́ха, хи, ж. Род короткой шубы шерстью наружу, с капюшоном и широкими рукавами, которые не надевались. Тогді став князь у волосяну даху одягаться. ЗОЮР. I. 175. Обув ноги не в ремінь, не в ремінь, а в чоботи із сап'яну, із сап'яну. Шитий черес все шовками — кругом стану. Одяг плечі не в жупан, не в жупан, надів даху, став як пан, став як пан. Вовна зверху так і має, так і має, ззаду кобень так і грає, так і грає, а рукава да широкії, широкі: задасть молод всякій дівонці роботи. ЗОЮР. I. 175.
II. Да́ха, хи, об. = Даве́ць. Коли даха, так будеш і взяха. Ном. № 10650.
Да́харь, ря, м. = Даве́ць. Будеш дахарь, будеш і взяхарь. Ном. № 10650.
*Дахі́вка, ки, ж. Черепица. Сл. Дубр.
*Дахівко́вий, а, е. Черепичный. Сл. Яворн.
Дахови́й, а́, е́. Кровельный. Сонечко вже по даховому моху красним світом грає. Осн. 1861. IV. 155.
Да́хто, мест. Кто-нибудь. Як дахто не піде, а довго бавит, то му мовят… МУЕ. III. 57.
Да́ча, чі, ж. = Дани́на. «Годі тобі, пане куме, листи королевські держати, дай мені хоч прочитати!» — «Нащо тобі, пане куме, їх знати? ми дачі не даєм, в військо польське не йдем». АД. II. 9.
Да́чка, ки, ж. 1) Денежный сбор, податной сбор. Шух. I. 51. *2) О сене,
