Звірокру́г, гу, м. Зодиак. Желех.
Звіро́та, ти, ж., соб. Зверье. *Жел.
Звірря́, ря́, с., соб. Звери. Звірря в ліс ховається. Гринч. I. 192.
Звірча́, ча́ти, с. Зверенок, Харьк. г. Сл. Яворн.
Зві́рчувати, чую, єш, сов. в. зверті́ти, рчу́, ти́ш, гл. 1) Скручивать, скрутить. Усі на його і напали, на смерть звертіли і зім'яли. Котл. Ен. 2) Соединять, соединить две доски, планки и пр., просверлив дыры и вставив в них соединительные шипы. Канев. у.
*Зві́рчуватися, чуюся, єшся, сов. в. зверті́тися, рчу́ся, ти́шся, гл. 1) Скручиваться, скрутиться. 2) Завертеться. Звертівся дід гей веретено, та до невістки на раду. Черемш.
Звірюва́ння, ня, с. Зверские поступки. К. Краш. 17.
*Зві́рювання, ня, с. Сообщение тайны, излияние. Франко.
Звірюва́тий, а, е. Несколько похожий своими поступками на зверя, *звероподобный. Гайда, воле, в Дике поле, воле звірювата! К. МБ. III. 297.
Звірю́ка, ки, ж. 1) Большой зверь. Злодіїв обганяй та гавкай на звірюку. Г.-Арт. (О. 1861. III. 84). Синє море звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49. 2) Животное, зверюшка. Хіба в нас у лісі є якась звірюка? Навіть зайців нема. Крим. Ум. Звірю́чка. Рудч. Ск. I. 22.
*Звірю́чий, а, е. Зверский. Харьк. г. Сл. Яворн.
Звіря́, ря́ти, с. Животное. Опам'ятайсь: чи ми ж тобі звірята, німий язик, що розуму не має. К. Іов. 39. Ум. Звіря́тко. *Користні звірятка. О. Степовик.
Звіря́ка, ки, м. = Звірю́ка. Я ще не бачив, як чоловік звірякою перекидається. Кв. Драм. 241. Із чоловіка став звіряка. Алв. 74.
Звіря́ти, ря́ю, єш, сов. в. зві́рити, рю, риш, гл. 1) Проверять, проверить, выверять, выверить. Я його вже звірила за того карбованця. Н.-Волын. у. Я звірив на собі, що нема й гірше, як води вип'єш з холоду. О. 1861. V. 70. 2) Доверять, доверить. Він на що звіряв усе своє добро. Змиев. у.
Звіря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. зві́ритися, рюся, ришся, гл. 1) Удостоверяться, удостовериться. Як побачив, тоді тілько звірився, що то брехня. Брацл. у. 2) Доверяться, довериться, положиться. Мали пани на Вкраїні добрі оборонці, звірилися сотникові уманському Гонті. Макс. 126. 3) Терять, потерять доверие. Сим. IV.
Звіря́чий, а, е. Зверский, звериный.
Зві́сен, сна, не и зві́сний, а, е. 1) Известный. Звісна тобі печаль моя. Грин. III. 149. Грицько звісний п'яниця. 2) Ти зві́сен. Ты знаешь, тебе известно. Ти звісен, — між курми суддею я була. О. 1861. VII. 119.
*Звіси́голова, ви, м. 1) О человеке: со свешенной головой. 2) Переносно: всегда падающий духом. Желех.
Зві́сити, ся. См. Зві́шувати, ся.
Зві́сний. См. Зві́сен.
Зві́сно, нар. 1) Известно. Здавна звісно, що він добрий чоловік. 2) Известное дело, конечно. Звісно, чужі люде: хоть і добрі, та не знатимуть. МВ. I. 13. На беседі, вже звісно, попились. Гліб. 43.
Звісти́ти. См. Звіща́ти.
Звісти́тися, щу́ся, сти́шся, гл. Узнать. Що нас бог у купу зводить, вчора я звістився. Мкр. Н. 28.
Зві́стка, ки, ж. Известие, весть. Прийшла звістка до милої, що милого вбито. Мет. 103. Ум. Зві́стонька, зві́сточка.
*Звістува́ти, тую, єш, гл. Оповещать, извещать, докладывать, доложить. Слуга звістував, що подано до столу. О. Пчілка.
Зві́сть, ти, ж. = Зві́стка. Ходять негарнії звісти. КС. 1882. V. 362. Не вийшла Галютонька, вийшла його свість, ой винесла королевичу да невеселу звість. Чуб. V. 771.
*Звіт, ту, м. Отчет. Сл. Дубр.
Звіта́ти, ті́ю, єш, гл. Приветствовать. Звітали пана пастирі, звітали миром і кадилом. Чуб. III. 328.
Звіта́тися, та́юся, єшся, гл. Поздороваться, сказать приветствие при встрече. Ввійшли вони до хати, не уміли ся звітати. О. 1862. IV. 17.
Зві́тки, зві́ткіль, звіткіля́, нар. = Зві́дки.
