Зга́рний, а, е. См. Зга́рен.
*Згаро́ваний, а, е. Утомленный, истощенный. Сл. Нік.
*Зга́рок, рка, м. Огарок. Сл. Яворн.
Згарцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Истоптать бегая, скача. Де сам падав, усе видко, і видко, шо сніг згарцьований. Мнж. 136. Коні баштан згарцювали. Мнж. 181.
Зга́рь, рі, ж. 1) Гарь. Ти хоч би згарь з люльки видовбав. Полт. 2) Пригарь в водке. Пінної без згарі сім відерок опалила суще коропської. Мкр. Н. 20. 3) Выгоревший лес. Кози пасуть у згарах — вигорілих лісах. Шух. I. 211. 2) Искры, отлетающие при ковке железа. Волч. у. (Лободовск.).
*Зга́рятина, ни, ж. Запах от чего-либо горящего. Н.-Левиц.
Зга́рячу, нар. Сгоряча. Прости мене, я згарячу забувся. Шевч. 293.
Згаса́ння, ня, с. Угасание. Щог. Сл. 6.
Згаса́ти, са́ю, єш, сов. в. зга́снути, ну, неш, гл. 1) Тухнуть, потухнуть, гаснуть, угаснуть. Цілую нічку свічі не згасали. Чуб. V. 732. Свічечка згасне, батенько засне, то й вийду. Мет. 117. Очі згасли, і всю душу темрява покрила. К. Псал. 92. Дуже помилиться той, хто думатиме, що в українському народові згасло всяке життя. Левицк. (Правда, 1868, 416). 2) Исчезать, исчезнуть. У нас на Україні зараз після татар і слід їх згас. Левиц. (Правда, 1868, 557). Гості хліба не цурались: вже не стало сала. Пирогів стояла миска, но мов не бувала; згас і борщ. Мкр. Н. 17.
Згаси́ти. См. Згаша́ти.
*Зга́слий, а, е. Потухший. Згаслі вулкани на Україні. Тутк.
Зга́снути. См. Згаса́ти.
Зга́цькати, каю, єш, гл. — ко́ні. Изморить лошадей, гнавши их. Вх. Лем. 418.
Згаша́ти, ша́ю, єш, сов. в. згаси́ти, шу́, сиш, гл. Гасить, погашать, погасить, тушить, потушить. А тепер нехай не зарікається Барабаш, гетьман молодий, на славній Україні огнів та тернів згашати. Мет. 388. Хиба тоді, дівчинонько, мої мислі згасиш, коли твою білу ручку та з моєю зв'яжеш. Коцип.
Зга́яти, га́ю, єш, гл. О времени: потерять, пропустить. Не дооремо сьогодні, бо пів-дня згаяли, поки плуг поладнали — поламався. Харьк.
Згвалтува́ти, ту́ю, єш, гл. = Зґвалтува́ти. Побачили, згвалтували, та за ним (на здогін). Драг. 51.
Зге́дзкатися, каюся, єшся, гл. = Зґе́дзкатися.
Зги́бати, баю, єш, гл. Найти, встретить. Сидітимеш, Грина, поки тебе чорт згиба. Ном. № 8892.
Зги́бель, лі, ж. Погибель.
Зги́блий, а, е. Погибший.
Зги́б(ну)ти, бну, неш, гл. Погибнуть, пропасть. Як би поїхав, — а метелиця така була, що й світу не видко! — то був би згиб. Канев. у.
Зги́джувати, джую, єш, сов. в. зги́дити, джу, диш, гл. Изгаживать, изгадить, испачкать. Згидив уже ввесь папір, давайте ще буду писати. Канев. у.
Згидува́ти, ду́ю, єш, гл. Побрезгать.
Згина́ти, на́ю, єш, сов. в. зігну́ти, ну́, неш, гл. Сгибать, согнуть. Негріте залізо не зігнеш. Ном. № 3887.
Згина́тися, на́юся, єшся, сов. в. зігну́тися, ну́ся, нешся, гл. Сгибаться, согнуться. Під віконцем зігнувся, чи не вийде Маруся. Чуб. V. 67. Як ударить ватаг молоденький чумаченька списом у груди. Ой той же спис удвоє зігнувся. Мет. 459.
Зги́нути, ну, неш, гл. Погибнуть. Не силуйте мене за нелюба, да нехай же він згине. Мет. 243. Біда біду перебуде одна згине, десять буде. Ном. № 2165.
Зги́нці, нар. Согнувшись. Злодій згинці перебіг попід тином.
Згі́ддя, дя, с. Имущество, домашние вещи, все добро. Перед великодним святом до нас зо всім згіддям і перебрався. О. 1862. VIII. 23.
Згі́дливий, а, е. 1) Пригодный, полезный. Вона згідлива, нею підкурюють корову, як захвора. ХС. IV. 56. Се зілля згідливе: його п'ють од кашлю. Волч. у. 2) Покладистый, сговорчивый, миролюбивый.
Згі́дний, а, е. 1) Пригодный, годный.
