рунки. Г. Барв. 330. Не здивуйте, що вороном крячу: хмара сонце заступила, я світа не бачу. Шевч. 263. Ди́вом здивува́ти. Очень удивиться, изумиться.
*Здивува́ння, ня, с. Удивление. Сл. Нік.
Здивува́тися, ву́юся, єшся, гл. Удивиться. Там дівчина й умивалася, в люстеречко й видивлялася, красотою здивувалася. Чуб. V. 580.
I. Здима́ти, ма́ю, єш, сов. в. здиня́ти, здиму́, меш, гл. = Здійма́ти, здійня́ти. Здимай, жінко, хоть намітку, неси її за горілку. Чуб. V. 579. Не дай ручки стикати і персника здиняти. Чуб. III. 36.
II. Здима́ти, ма́ю, єш, гл. = Здува́ти.
I. Здима́тися, ма́юся, єшся, сов. в. здиня́тися, здиму́ся, мешся, гл. = Здійма́тися, здійня́тися.
II. Здима́тися, ма́юся, єшся, гл. = Здува́тися.
Зди́міти *и зди́мніти, мію, єш, гл. Обратиться в дым, рассеяться как дым. Пропав, як здимів. Ном. № 1871.
*Зди́мчитися, чуся, чишся, гл. = Зди́міти. Екатериносл. г. Сл. Яворн.
Здиня́ти. См. I. Здима́ти.
Здира́ти, ра́ю, єш, гл. = Здера́ти. Ловить вовк, ловить вовк, а як вовка піймають, то шкуру здирають. Ном. № 4092.
Здира́тися, ра́юся, єшся, гл. = Здера́тися.
*Зди́ркуватий, а, е. Склонный к обирательстру, грабительству. У нас піп здиркуватий. Черн. г. Сл. Яворн.
Зди́рливий, а, е. Грабительский.
Зди́рник, ка, м. = Зди́рця. Народ не любить багачів, каже, що вони здирники. О. 1862. V. 12.
Зди́рок, рка, м. У кожевников: жировой слой на внутренней стороне кожи, срезываемый во время обработки ее. Вас. 157.
Зди́рство, ва, с. Грабеж, обирательство; вымогательство. Метнувся на здирство і душегубство ляхів та жидів. Стор. МПр. 143, 144.
Зди́рця, ці, м. Обдирало, взяточник, вымогатель, мздоимца.
*Зди́рщик, ка, м. = Зди́рця. Звен. у.
Зди́рщина, ни, ж. = Зди́рство. Мир. ХРВ. 394.
*Зди́рщиця, ці, ж. Вымогательница, грабительница, хищница. Звен. у.
Здискредитува́ти, ту́ю, єш, гл. Дискредитировать. Силкуються здискредитувати мене тим, що до «Крашанки» я не давав доказу моїх історичних виводів. К. Краш. 37.
Здити́нитися, нюся, нишся, гл. = Здити́ніти.
Здити́ніти, нію, єш, гл. Впасть в детство. Екатериносл. г. *Здитиніла баба. Кон. I. 123.
Здих, ху, м. Издыхание. Нема на вас здиху. Ковел. у.
Здихави́читися, чуся, чишся, гл. Получить удушье. Здихавичилась коняка. НВолын. у.
Здиха́нка, ки, ж. Вздох. Ум. Здиха́ночка. Тяжкі здиханочки. Гол. II. 419.
Здиха́ння, ня, с. 1) Воздыхание, вздох. Ой не кажи, орле, що я тут бідую: але скажи, орле, що я тут працюю: моє працювання — тяженьке здихання, мої любі роскошоньки — дрібненькі сльозоньки. Чуб. V. 325. 2) Издыхание. Ум. Здиха́ннячко.
Здиха́ночка, ки, ж. Ум. от здиха́нка.
I. Здиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. здихну́ти, ну́, не́ш, гл. Вздыхать, вздохнуть. Все чогось скучає, важенько здихає. Мет. 113.
II. Здиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. здо́хнути, ну, неш, гл. Издыхать, издохнуть. Ой як би то сталось, щоб ви не вертались, щоб там і здихали, де ви поросли. Шевч. 212. Був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду. Рудч. Ск. I. 1.
I. Зди́хатися, шуся, шешся, гл. Перевести дух. Аж не здишусь. Г. Барв. 397. Не здишусь — так набігався.
*II. Зди́хатися, хаюся, єшся, гл. Избавиться, отделаться. Не можна здихаться цього лихого чоловіка. Рк. Левиц. Не здихався біди. Рк. Левиц.
*Здихля́, ля́ти, с. Заморыш. Каже: покупив теличку. Кажу: покупив якесь здихля. Крим.
Здихну́ти. См. I. Зди́хати.
