животного: часть между ребрами и седалищными костями. Черк. у.
Здя́куватися, куюся, єшся, гл. Наблагодариться. Не здякуюсь. Ном. № 12052. Так ті люде не здякувались. ЗОЮР. I. 231.
Здя́читися, чуся, чишся, гл. Отблагодарить. Вона лиш одповіла: здячить вам ся мати. Федьк. I. 99.
Зезю́льки, льок, ж. мн. Раст. Orchis Morio. L. ЗЮЗО. I. 130.
Зелемизело́ня, ні, ж. = Земи́зеленя. Вх. Пч. I. 9.
Зелена́стий, а, е. Зеленоватый. Закр.
Зелене́нький, зелене́сенький, а, е. Ум. от зеле́ний.
Зелене́нько, зелене́сенько, нар. Ум. от зе́лено.
Зелене́ць, нця́, м. 1) Незрелый плод. См. Зеленце́м. 2) Раст. Ой на горі мак сіють, під горою зеленець. Гринч. III. 107. *3) Трава, зелень. *4) Раздавленная трава, хлорофил. Вробив штани в зеленець. Сл. Нік.
Зеле́ний, а, е. 1) Зеленый. Ой ти, козаче, зелений барвінку! Мет. 43. Ой піду я молоденька зеленою долиною. Мет. 96. Одступись, зелена жабо. Ном. № 3833. 2) Незрелый. 3) Зеле́ні свя́та. Неделя пятидесятницы. Раз, на Зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба. Стор. I. 65. Зеле́на неді́ля. Воскресенье, которым начинается неделя пятидесятницы. До зеленої неділі в байраках біліли сніги білі. Шевч. 592. Ум. Зелене́нький, зелене́сенький. Гнеться явор зелененький. Мет. 96.
Зелени́ти, ню́, ни́ш, гл. Зеленить. Холод зеленить старе жовте лице. Мир. Пов. I. 142.
Зелені́се(і)нько, нар. Ум. от зе́лено.
Зеле́ність, ности, ж. 1) Зеленый цвет. 2) Незрелость. Зеленість — буйність, а молодість — дурність. Ном. № 8715.
Зелені́ти, ні́ю, єш, гл. Зеленеть. Тілько степом-полем трава зеленіє. Мет. 244.
Зеле́нка, ки, ж. Сорт дыни.
Зеленкува́тий, а, е. 1) Зеленоватый. 2) Немного недозревший. Ячмінь був зеленкуватий, а він покосив. Новомоск. у.
Зе́лено, нар. 1) Зелено. 2) Незрело. Ум. Зелене́нько, зелене́(і)се(і)нько.
Зеленоо́кий, а, е. С зелеными глазами. Гойдаються на зелених вербах зеленоокі русалки. Левиц. I. 97.
Зелено́чок, чка, м. Почка, завязь. Не розів'єшся, дорогий мій квіте, ізов'янеш у зеленочку. МВ. I. 45. Плоди свої погубить в зеленочку. К. Іов. 34.
Зеленува́тий, а, е = Зеленкува́тий. Зеленувате жито. Черк. у.
Зелену́ха, хи, ж. 1) Древесная жаба, Rana viridis. 2) Порода мух. Я тієї мухи-зеленухи полюбовничок. Гринч. III. 666. 3) В загадке: огурец. Кубушечка-зеленушечка, не хліб, не сіль, не вода, а добра їда. ХС. III. 66. Ум. Зелену́шка, зелену́шечка.
Зеленце́м, нар. В незрелом виде. Ей, обскубуть горох наш зеленцем? Арт. (О. 1861. III. 99). Саме погане діло, як ото зеленцем що небудь з огородини їсти — зараз почне тебе в отрунку різати. Харьк. г.
Зе́лень, ні, ж. 1) Зелень, растение. Скажи мені правду, моє серденятко, которая зелень найперш процвітає. Мет. 361. 2) Краска зеленая: ярь, медянка. Шух. I. 264.
Зе́ленява, ви, ж. Зеленая рвота. Блювала аж зеленявою. НВолын. у.
*Зеле́нявий, а, е. Зеленоватый, с зеленым оттенком. Киев. г. Сл. Яворн.
Зеленя́к, ка, м. 1) Насек., золотой жук, Cetonia aurata. Вх. Пч. I. 5. 2) Пт. зеленушка. Fringilla chloris. Вх. Пч. II. 10.
Зелепу́га, ги, ж., и зелепу́ш, ша, м. 1) Незрелые вишни. Вх. Зн. 21. 2) Порода зеленоватых слив. Желех.
Зелізни́к, ка́, м. Железные инструменты плотника или столяра. Шух. I. 87. 252.
Зелізня́к, ка́, м. Железный горшок. Вх. Уг. 241.
Зелі́зо и пр. = Залі́зо и пр.
Зелі́нка, ки, ж. У горшечников: зеленая медная краска. Канев. у.
Зело́, ла́, с. Зелень, травянистое растение. Тихая роса сідала над зелом і древом. Мкр. Н. 35. Стало їх подвір'я зелом і древом заростати. КС.
