*Двохлі́тній, я, є. Двухгодичный, двухлетний. Сл. Нік.
Двохлі́ток, тка, м. Двухлетний ребенок. Г. Барв. 440.
*Двохлі́ття, тя, с. Двухлетие.
*Двохмі́сяч(ш)ний, а, е. Двухмесячный.
*Двохповерхо́вий, а, е. Двухэтажный.
*Двохпудо́вик, ка, м. Двухпудовік.
*Двохразо́вий, а, е. Двукратный. Двохразове утікання з різного краю. Ор. Лев.
*Двохрі́чний, а, е. Двугодичный, двухлетний. Сл. Нік. Полт.
*Двохрі́ччя, чя, с. Двухлетие.
*Двохскладо́вий, а, е. Двухсложный.
*Двохсо́тий, а, е. Двухсотый.
*Двохспа́льний, а, е. Двуспальный.
*Двохтижне́вий, а, е. Двухнедельный.
*Двохчлено́вий, а, е. Двучленный.
*Двохщогло́вий, а, е. Двухмачтовый.
*Двоцале́вий, а, е. Двухдюймовый.
*Двоці́вка, ки, ж. Двустволка.
*Двочастко́вий, а, е. Ботан. Двудольный.
*Двошлю́бний, а, е. Двубрачный.
*Двощогло́вий, а, е. 1) Двухшестный. 2) Двухмачтовый. Сл. Яворн.
*Двоязи́кий, а, е. Двуязыкий.
Двоя́к, ка́, м. Два гроша. Киев. и Волын. г.
Двоя́н, на́, м. Большие сосновые брусья, отправляемые из Полесья водою, преимущественно в Пруссию.
Двужо́н, на, м. Двоеженец. Мир. ХРВ. 11.
Двули́чний, а, е. 1) Двуличный. Язик такий, як двуличная китайка. Ном. 2) Двуличный, лицемерный. Було говорю одно, а роблю друге. За се називали мене двуличним. Шевч. 285.
'Дда́ти = Одда́ти. Ходить Марусенька нерозчесаная, хоче її мати за Івана 'ддати. Мет. 115.
Де, нар. 1) Где. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. Сова знає, де кури ночують. Ном. № 5739. Де ви ся повертаєте, як ви ся маєте? Мет. 444. Горе дворові, де корова росказ волові. Ном. За городом левада, де зібралась громада. Ном. Та не де́ діне́ться. Нигде не денется, не пропадет. МВ. (О. 1862. III. 54). 2) Куда. Сама ж я не знаю, де мій милий дівся, а чи його звіри ззіли, а чи він утопився. Мет. Три царі, де ви йдете? Чуб. III. 342. Не було де́. Некуда было. Було втікать, чорний баране. — «Не було де, вельможний пане». Гол. IV. 529. 3) Откуда. Де ся взяв татарин стидкий, бридкий, поганий: хоче вдову зарубати, собі дитину забрати. Макс. (1849). 97. 4) Когда. Де Христос родився, той день празнуємо. Чуб. III. 377. 5) В соединении с прилагательными: какой, тот, который. Не бере малого, а вибірає, де більший. Де кращого шукає. Де менші між їми, як ті поросята, валялись та грались собі на піску; де набільші — в «свинки» поодалі гралися. Сніп. 155. 6) Как. Де йому й жити було! Воно й росло так, аби слава, а тії виправки та походи силу з його всю вибрали. МВ. 7) Де-б. а) Где-бы; куда-бы; откуда-бы. П'ять слів сказать, і де б взялася поміч. Сніп. б) Вместо того, чтобы. Де б піти до церкви, а вона потягла у ліс по горіхи. Харьк. г. Де б молитися та в гріхах каятись, а вона ще пику малює та до судських примиляється. Харьк. в) Де-б то. Где-бы то, куда-бы то. (Козак) не питається, де б то стати, коня попасти, а питається, де корчма новая. Черниг. г. 8) Де вже! Ну где-таки. Де вже було мені служити! Хата. 164. 9) Де в бі́са, де в ка́та! Где там! Куда там! Кой чорт! А що, куме, багато заробив грошенят на заробітках? — «Де в біса! тепер не те стало, що колись у старовину». Харьк. Де в біса, які звичайні!.. А кажуть люде, добрих батьків діти. Пригляділись старі очі на турка й на брата; на чужу кров і на рідну — та де його в ката! не спочину на родині, отут десь загину. Морд. (Млр. л. сб. 78). 10) Де то. Где же; куда же. Де то твоя слава подівалася — чубатим козакам досталася. Морд. (Млр. л. сб. 91). Де то моя Катерина? Шевч. 79. 11) Де ж. а) Где же. Ой де ж мені, моя мила, коників набрати — по за гаєм зелененьким до тебе об'їзжати. Мет. 60. б) Куда же. Ох, погибель же моя! де ж мені тепер
