Дво́крот(ь), нар. Двукратно. Двокроть до тебе промовляю.
Двоно́гий, а, е. Двуногий. К. Дз. 138.
Двора́к, ка́, м. Дворовый человек. А чоловік ваш, небіжчик, звідки був родом? — З того села, де… дворак був. МВ. II. 35. А хто любить сільські хлопці, а я люблю двораки. Грин. III. 173. Ум. Двораче́нько. КС. 1883. IV. 906.
*Двораме́нний, а, е. Двухплечный. Сл. Дубр. Двораме́нне «і». Граммат. Восьмеричное «и».
Двора́нство и пр. = Дворя́нство и пр.
Двораче́нько, ка, м. Ум. от двора́к.
Дворе́ць, рця́, м. = Двіре́ць. Ой на горі дворець карбований, а в тім дворці хлопець мальований. Гол. I. 205.
Дво́рик, ка, м. Ум. от двір.
Двори́ченько, ка, м. = Дворя́ченько. Ум. от дворя́к. Ой поїхав двориченько на полювання, пустив кониченька на попасання… Став двориченько, та став на поміст, приїжджає до дворика, від милої вість. Чуб. V. 774.
Дво́рище, ща, с. Дворище, место, где был двор, усадьба. Із льохів, будинків, стаєнь, із хлопського трупа на дворищі в Рарожинських стала чорна купа. К. Досв. 183. О, панське дворище! бодай нічого доброго в тебе не вступило. МВ. I. 53.
Дворічна́к, ка́, м. Двухлетняя лошадь. Вх. Лем. 409.
Дво́рка, ки, ж. = Дві́рка. Гол. IV. 467. Їден чобіт на обцасі, а другий на корку; а хто хоче біду знати, най ся візьме дворку. Ой чи дворка, чи не дворка, аби в дворі була, уже ж вона, пане брате, робити забула. Чуб. V. 1067.
Дворня́га, ги, ж. Дворовая собака.
Дворо́вий, а, е. Дворовый. Стор. МПр. 67. Ой у саду вишня, у саду черешня — не любіте, дівчаточка, дворового лежня. Лавр. 58.
*Дворо́вище, ща, с. = Дво́рище. Дворовище дідівське я застала обернуте на осоння. Пир. у.
Дворо́к, рка́, м. Ум. от двір.
Дворо́чок, чка, м. Ум. от двір. Мил. 141.
Дво́рський, а, е. Дворовый (человек). Дворський чоловік Кіндрат, — усією як раз сем'єю робить він на пана. О. 1862. VI. 62.
Двору́чки, чок, ж. мн. — пресвято́ї. Раст. Orchis maculata. Лв. 100.
Дворя́дний, дворядо́вий, а, е. В два ряда, двурядный. Вх. Уг. 235. О. 1861. VII. 2.
Дворя́к, ка́, м. = Двора́к. Ум. Дворя́ченько. Став дворяченько да став на поміст, прилітає до дворяка вість. Чуб. V. 366.
Дворя́н, на́, м. = Дворяни́н. Люблю, мамо, дворянина… казав дворян — любить буду. Грин. III. 656.
Дворяни́н, на, м. 1) Дворовый человек. Дізналися дворяне та панськії козаки. Гол. I. 122. Ой мати криминина, чорні очі в дворянина. Мет. 114. 2) Дворянин. На безлюдді й Хома дворянин. Ном.
Дворя́нка, ки, ж. Дворянка.
Дворя́нство, ва, с. Дворянство. Тим дворянством пишаючись, училася шляхта, як достатком та гонором переважить брата. К. Досв. 171.
Дворя́нський, а, е. Дворянский. Я дворянського роду, не ходила боса зроду. Чуб. V. 1074.
Дворя́ченько, ка, м. Ум. от дворя́к.
*Двосі́чний, а, е. 1) Двузначный. 2) Обоюдоострый. Завжди у вас компліменти двосічні. Л. Укр.
*Двоспі́в, ву, м. Дуэт. Всі були аж зачаровані двоспівом Фауста з Маргаритою. Крим.
*Двохборто́вий, а, е. Двубортный.
*Двохвесло́вий, а, е. Двувесельный
*Двохгоди́нний, а, е. Двухчасовый.
*Двохго́док, дка, м. Двухлеток. Е. Чикал.
*Дво(х)голо́вий, а, е. Двуглавый.
*Двохголо́сний, а, е. 1) Двугласный. 2) Двухголосный. Сл. Нік.
*Дво(х)го́рбий, а, е. Двугорбый.
*Двохде́нний, а, е. Двудневный.
*Двохдне́вий, а, е. — на́ймит. Наемный работник, работающий два дня в неделю. К. В.
*Двохдо́(е́)нний, а, е. Двудонный.
*Двохкольоро́вий, а, е. Двуцветный.
