Дві́рка, ки, ж. Женщина, служащая у поміщика, дворовая женщина.
*Дві́рний, а. е. Дворовый. Як виє собака на подвір'ї, не чужий, але свій таки двірний, то-то вже не дурно. Крим.
Дві́рня, ні, ж. Дворня. Грин. I. 124. Деруть Рябка мов пір'я, на галас збіглась двірня. Г.-Арт. (О. 1861. III. 82).
Двірня́к, ка́, м. Дворовый человек. Мнж. 60.
Двірня́чка, ки, ж. = Дві́рка.
Двіро́к, рка́, м. Ум. от двір. *І на підносі показався Петербург, царський двірок, і порт. Лепк. *Як би мені такий двірок, то й я добрий був би. Липов. у. Ефр.
Двіро́чок, чка, м. Ум. от двір.
Двірськи́й, а́, е́. 1) Дворовый. Сільська собака най ся між двірськії не мішає. Ном. № 1314. 2) Придворный. І хилилась уся шляхта під панськую руку, оддавала дітей своїх у двірську науку. К. Досв. 171.
Дві́ста, чис. = Дві́сті. Мали ми тоді більше як двіста бжіл. Федьк. Пов.
Дві́сті, двохсо́т, чис. Двести. Єв. Мр. VI. 37. Покидаю тобі, молода дівчино, козаченьків двісті. Мет. Вона мене добре знала, на сто рублів повіряла, а на двісті прищитала, сірі воли грабувала. Чуб. V. 1093.
Двіцалі́вка, ки, ж. Доска в два дюйма толщиной. МУЕ. III. 29.
Дві́чи, дві́чі, чис. Дважды. З однії липи двічи лико не деруть. Ном.
*Двобі́й, бо́ю, м. Дуэль, поединок. Франко.
*Двобі́чний, а, е. Двусторонний. Сл. Нік.
Дво́є, двох, чис. Двое. Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. Ном. *Дай нам, боже, разом двоє — щастя та здоровля. К. В. *Хиба він знає, що то горе, що то двоє. А. Вержб. Катер. У його двоє діл. Лебед. у. Почав їх (учеників) посилати по двоє. Єв. Мр. VI. 7. *На́ двое. а) Пополам. Росколовсь на двоє. Крим. б) И сюда и туда. На-двоє бабка ворожила. Нп. *По дво́х. По два. 12 хлопців… по двох несли срібні підноси. Лепк.
*Двоєду́мний, а, е. Двусмысленный. Н.-Лев.
*Двоєду́шити, шу, шиш, гл. Двоедушничать. Н.-Лев.
*Двоєду́шність, ности, ж. Двуличие.
*Дво(є)же́нець, нця, м. Двоеженец.
Двоє́м, нар. Вдвое. Ще двоєм стільки їхати. НВолын. у.
Дво́єчко, чис. Ум. от двойко́. Промов, серце, словєчко, як ми любилися двоєчко. Мет. 53. Ой ми любилися, нас двоєчко в парці, тепер розійшлися як сонечко в хмарці. Мет. 63.
Двожи́льний, а, е. Двужильный. Кобила двожильна. О. 1862. IV. 83.
*Двозна́чний, а, е. 1) Двузначный 2) Двусмысленный. Сл. Яворн.
Двоїстий, а, е. 1) Двойной. *2) Двойственный. Сл. Сблд.
*Двоїстість, тости, ж. Двойственность, раздвоение. Це вливало двоїстість в його настрій. Коцюб.
Двоїти, двою́, двоїш, гл. 1) Двоить. 2) Делать или говорить один раз так, а другой — иначе. Він раз каже так, а раз инак: він сам двоїть. Екатериносл. у.
Двоїтися, ю́ся, їшся, гл. Раздваиваться. Змиевск. у.
Двойко́, чис. Двое, пара. Родилося у їх скоро двойко діток — близнята: син і дочка. Рудч. Ск. I. 131. Нас тілько двойко в світі. МВ. Худібчину завів і діток сплодив двойко: карапуза хлопчика та скверуху дівчинку.
Двойле́зний, а, е. С двумя лезвиями. Черниг. г.
Двойни́ти, ни́ть, гл. безл. Двоиться. Двойнить мені у очіх, та й годі. На віщо не подивлюся я, то все двойнить мені. Харьк.
Двойча́тий, а, е = Двійча́стий. ЗОЮР. I. 263.
*Двойча́тник, ка, м. Двойник. То були люде однакового з Антосем штукарського типа, були його двойчатниками. Н.-Лев.
*Дво́кінь, нар. = Паро́кінь.
*Двокі́пний, а, е. Двухкопный.
*Двокласо́вий, а, е. Двухклассный. Двокласова школа.
*Двокра́пка, ки, ж. Граммат. Двоеточие.
*Двокри́лий, а, е. Двукрылый. Степовик. Опов. про комах.
