377. Аж земля движить. О. 1861. XI. Св. 30.
*Движі́ти, жу́, жи́ш, гл. Колебаться, колыхаться, сотрясаться. Швидко біг, груди движать. Це така ступа. Іде вона — земля движить. Крим.
Дви́жкати, ся = Дви́га́ти, ся.
Движки́й, а́, е́. Удобоподвижный.
Движо́к, жка́, м. Жест, движение. Черниг. г. *З тварі його і з движків було знати. Кон.
Дви́нути, ну, неш, гл. 1) = Дви́гну́ти. Ой чи вийду на танець, — від старого буханець в потилицю, або в спину, що й ногами вже не двину. Осн. 1861. XI. 2) Отправиться, двинуться. Сам не знаю, чи полицю тесати, чи до дівчини на всю ніч махати, закину я вражу бардину, сам до дівчини на всю нічку двину. Чуб. V. 172. І двинув він (Оврам) звідтіля в гори. К. Св. П. 3) Выстрелить. От ми поставили перед ними артилерію, та як двинули з гармат, так бісова черкесня вростіч, та тіка, аж не потовпиться. Черном. 4) Ударить сильно. Я як двину її (собаку) зо всього маху навідлі бичем по морді, так вона на місці й перекрутилась. ХС. VII. 451. 5) Выстроить. На хуторі (Максим) зараз же на перше літо двинув будинок, мов панські хороми. Мир. ХРВ. 168.
Дви́хкати, каю, каєш, гл. Колебаться, трястись.
Двихті́ти, хчу́, ти́ш, гл. 1) Колебаться. 2) Трястись. Така гладка: як іде, так аж двихтить. Харьк.
Дві, двох, чис. Имен. пад. ж. р. от два. Две. Дві хаті. Дві нозі.
Двійє́, двійя́, с. = Дві́йло.
Дві́йка, ки, ж. Двойка в картах.
Двійко́, чис. Ум. от дво́є. І їх лиш тільки двійко було. Федьк. Грин. I. 203.
Дві́йло, ла, с. 1) Бревно, употребляемое при запряжке двух или трех пар волов вдоль; им соединяются ярма соседних пар. ЗОЮР. I. 76. 2) Железо у сохи с двойным острием.
Двійло́вий, а, е. Относящийся к дві́йлу.
Двійля́чий, а, е = Двійло́вий.
Двійне́сенький, а, е. Ум. от двійни́й. Як проїхав козаченько да повз ворота, ворітечка двійнесенькі, роздвойтеся. Чуб. V. 776.
Дві́йни́й, а, е. 1) Двойной. Двійна китайка. 2) *Дві́йне число́. Граммат. Двойственное число. Сл. Нік. 3) Двухстворчатый. Ум. Двійне́сенький.
Дві́йник, ка, м. У сусальщиков и золотильщиков по дереву: листки позолоченного серебра.
Двійни́к, ка́, м. Сорт миски около семи вершков в диаметре. Вас. 181.
*Дві́йня, ні, ж. Граммат. Двойственное число.
Двійня́та, ня́т, с. мн. Двойни, близнецы.
Двійця́, ці́в, с. = Двійня́та.
Двійча́стий, а, е. Раздвоенный. Тобі любіща моя псальма, ніж віл на жертву круторогий, ніж тук його серед багаття, і в ратицях двійчастих ноги. К. Псал. 157.
Двійча́тий, а, е = Двійча́стий.
Дві́йчи, нар. = Дві́чи.
Двілі́ток, тка, м. Двухлетний бык. Вх. Зн. 14.
Двір, дво́ру, м. 1) Двор, место подле дома, обнесенное забором. І в хаті не чуть, і на дворі не видко. МВ. II. 8. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш: мимо мій двір, нові ворітечка до иншої йдеш. Мет. 67. На дво́рі. Вне дома. Приходять тоді брати і мати його і, стоячи на дворі, послали до його, кличучи його. Єв. Мр. III. 31. 2) Дом, усадьба. Не плач, небого, що йдеш за нього: нехай плаче він, що бере лихо в двір. Ном. Хоч не сильна, аби двір закрасила. Ном. На конику заїжджає, до двору женчиків займає. Чуб. Стоять нові двори, а в тих дворках новії ворота. Чуб. 3) Двор, придворные. Ось ті, що панують у царських дворах. Єв. Л. VII. 25. 4) Дворня, дворовая прислуга. Іде з своїм двором. Ном. *5) Дворец, дом. Славний двір поклав він у Ковалівці. Довгий і високий. Лепк. Двіре́ць, двіро́к, двіро́чок, дво́рик, дворо́к. Там я ходив через річку до своєї дівчини; в неї двірок біленький, навколо тополі. Чуб. V. 238.
Двіре́ць, рця́, м. 1) Ум. от двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. Мет. 173. 2) Дворец. 3) Двіре́ць залізни́чний. Вокзал железнодорожный.
