мала дванадцятеро дітей, тії діти мали всі по дванадцятеро дітей, — скільки всіх було? Чуб. I. 139.
Дванадцятиголо́вний, а, е. Двенадцатиглавый, о 12 головах. Дванадцятиголовний змій. Мнж. 15.
Двана́дцятий, а, е. Двенадцатый. Було вас (беших) одинадцять, а бех дванадцятий. Чуб. I. 116.
Дванадцятикри́лка, ки, ж. С двенадцатью крыльями ведьма. Вона — дванадцятикрилка, а я тільки шестикрилка; вона всім нам (відьмам) голова. О. 1862. IX. 33.
Двана́дцятка, ки, ж. 1) Полотно в 12 пасм. 2) Рыболовная сеть, в которой на площади в ¼ арш. помещается во все стороны 12 ячей.
Двана́дцять, тьо́х, чис. Двенадцать. Добра жінка дванадцять раз на день одурить, а як яка, то й без числа. Ном. № 9078. У мене єсть кінь з дванадцятьма головами. ЗОЮР. II. 70. І настановив дванадцятьох, щоб були з ним і щоб посилати їх проповідувати. Ев. Мр. III. 14.
Двана́йцять и пр. = Двана́дцять и пр.
Две́речки, чо́к, ж. мн. Ум. от две́рі.
Две́рі, ре́й, ж. мн. 1) Дверь. Золотий обушок скрізь двері відчине. Ном. № 1390. Як у бога за дверима. Ном. *При две́рях ста́ти. Стать у дверей. При дверях стала. Входила з ясного в темне і не бачила нічого. Лепк. *Сіне́ч(ш)ні —. Дверь в сени. Сл. Нік. 2) Деревянная покрышка, которою сверху закрыта ловушка для лесных зверей — западни́ця. Шух. I. 235. Ум. Две́речки.
*Две́рка, рок, с. мн. Дверцы. У грубі дверка не причиняються. Крим.
Две́рник, ка, м. Придверник. Жел.
Две́рниця, ці, ж. Придверница. Петр же стояв перед дверми знадвору… Другий ученик… сказав дверниці, і ввела Петра. Єв. І. XVIII. 16.
Две́рці, рець, ж. мн. Маленькая дверь, дверки. Пристав нові дверці до старої лазеньки. Ном. № 13295. Треба дощок добувати, хоромину будувати без віконець, без дверець, — там спить козак молодець. Чуб. V. 881. Ото всі посідали на коні, останній вийшов із дверець і сказав: «Дверці, замкніться!» І двері замкнулись. Рудч. Ск. II. 141.
*Дверця́та, ця́т, с. мн. Дверцы. Пир. у., Конон.
Дверча́та, ча́т, с. мн. Маленькая дверь. Ум. Дверча́тка.
Дверча́тий, а, е. Дверной.
Дверча́тка, ток, с. Ум. от дверча́та.
Двиг! меж. для выражения движения. Мамо! чого се в тебе брови тільки двиг-двиг? — Судорга, синку.
*Дви́ганий, а, е. Движимый, двигаемый, подвигнутый.
Дви́га́ти, гаю, гаєш, одн. в. дви́гну́ти, гну́, гне́ш, гл. 1) Двигать. Не зміг двигнути ні рукою, ні ногою. 2) Носить. Нащо тобі, пане брате, торбину двигати? Ліпше тобі, пане брате, людей розбивати. Гол. I. 165.
Дви́га́тися, га́юся, га́єшся, одн. в. дви́гну́тися, гну́ся, гне́шся, гл. 1) Двигаться, трогаться, двинуться. Єв. Мр. XI. 23. Та ну, покинь, не двигайся, аже сам не донесеш. Киевск. 2) Сотрясаться, сотрястись. Як ударили з гармати, так аж церква двигнулась. Кух.
Дви́гіт, готу, м. Сотрясение, дрожание. Як пустив батько млин, та як нахопився вихор, та як загуркотить, заторохтить усе; а двигіт такий, що насилу на ногах устоїш. Левиц.
Дви́гну́ти, ся. См. Дви́га́ти, ся.
Двигони́ти, ню́, ни́ш, гл. = Дви́га́тися. І втворив бог великі кити і всяке живе твориво, всяке повзюче, що двигонить у водах. Опат.
Двиготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. = Двигті́ти. Так весь склеп і задвиготів. Драг.
Двигті́ння, ня, с. Сотрясение, дрожание.
Двигті́ти, гчу́, ти́ш, гл. Сотрясаться, дрожать. Кахикаючи, вони аж двигтіли, а їх товсті щоки дріжали, неначе по їх ходила дрібна хвиля. Левиц. Пов. 326. Змій той летить, — аж земля двигтить. Грин. I. 192.
*Двигу́н, на́, м. Двигатель, мотор. Пр. Пр.
*Двигу́щий, а, е. Движущий.
Движа́ти, жу́, жи́ш, гл. = Двигті́ти. Просуну я да кватирочку, аж кладочка движить, а вже моя милая дівчина по воду біжить. Млр. л. сб. 320. Як заграли в стані, станя движала. Чуб. III.
